Традиції на Поділлі: хто може посівати і для кого ж насправді залишають кутю

На Хмельниччині здавна шанують традиції святкування різдвяних свят. В ці дні завжди панує радісна атмосфера. Особливо багаті традиціями села. Наприклад, у селі Лисець, що на Дунаєвеччині, досі ходять колядувати, посівати, щедрувати.

Ксеня Теляча, завідувачка місцевою бібліотекою, розповідає, що здавна у Лисці по-особливому шанують три свята – Різдво, Василя та Водохреще. На Різдво у селі прийнято колядувати, посівати ходять зранку 14 січня, а от колядувати – на Голодну кутю – 18 січня (на відміну від деяких регіонів, коли щедрівки починають лунати перед Старим Новим роком). До речі, здавна тут вважають, що перший посівальник приносить до хати щастя. За народним віруванням, можуть це зробити тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.

На Святвечір хрещеним несуть вечерю
«Святвечора чекають з нетерпінням усі, – каже пані Ксеня. – За традицією, на вечерю до батьків з’їжджаються діти й онуки. А коли за столом збирається уся родина, то справді найбільше свято для кожного. До столу подаємо дванадцять пісних страв. Оскільки Лисець славиться сухофруктами, то готуємо з них і вареники, і пиріжки, і, звісно ж, узвар. Він, поряд з кутею, є головною стравою на столі. Для його приготування беремо сушені груші, яблука, сливи, айву, вишні. Узвар бажано зварити за добу до того, як подавати до столу – тоді він буде мати насичений смак, колір та аромат. Після вечері традиційно відвідуємо вечірню службу. Кутю залишаємо на столі – щоб предки частувалися. У цей день також треба навідатися до своїх хрещених. У нас кажуть «принести хрещеним вечерю».

На Різдво та кілька днів по ньому, за традицією, ходимо колядувати. Обов’язково, з різдвяною Зіркою та дзвіночком. Власне, колядують у Лисці доти, поки не обійдуть усе село. Кожна родина хоче, щоб колядники часом не обминули їхньої хати. Колядок у нашому селі знають дуже багато: є такі, що співають спеціально для господаря, і для господині, і для дітвори».

За традицією, кутю на Святвечір зі столу не прибирають

Щоб квочки висиджували курчат і бички у хліві велися

«Різдвяних традицій у нас чимало, – додає ще одна жителька села Ксеня Мурашко. – Колись у кожній лисецькій хаті обов’язково долівку застеляли соломою, робили дідуха. Дорослі ховали у сіно цукерки та горішки, а діти їх шукали. Дідух залишався в хаті на усі свята, прибирати долівку у ці дні не можна. Нині, звісно, вже рідко хто ставить дідуха… А от традиції Старого Нового року живі й досі. Так, 14 січня на Василя у нас ходять посівати. Зазвичай, це можна робити тільки хлопцям. Існує навіть повір’я, що якщо цього дня першим поріг хати переступить саме хлопчик, то рік в родині буде щасливим, а в хліві не переводитимуться бички. Коли напередодні (13 січня) родина збирається за святковою вечерею, то дітей просять квоктати під столом – щоб квочки велися та добре висиджували курчат».

У переддень Водохреща, 18 січня у Лисці «голодна» кутя. На вечерю тут готують пісні страви та йдуть селом щедрувати. Зазвичай, щедрувати можна і хлопчикам, і дівчаткам. Колись, зізнаються жінки, за традицією, дітей господарі обдаровували горішками, нині, звісно ж, гривнями. Поки діти щедрують, дорослі обов’язково ідуть на вечірню службу.

А наступного дня, на Водохреще, сміливці пірнають у знаменитий на всю околицю лисецький Бурбун – мальовничий водопад в каньйоні річки Бобравка. Вірять, що вода додасть життєвих сил та очистить душу.