Люди під колеса кидаються, а він їх „на три букви” посилає! – селяни про місцевого фермера і земельні війни

Проблеми із земельним наділом, відведеним під випасання худоби, почалися в селі ще у 2013 році. Тоді, розповідають сільчани, вони його відвоювали. Аж цьогоріч знову місцевий фермер зазіхнув на наділ і посеред зими частину пасовища переорав. Не без дозволу сільського голови, підозрюють у селі. Тому й звинувачують місцеву владу в тому, що вона не відстоює інтереси громади. В свою чергу, голова села каже, що земля, на якій випасають худобу, розпайована, а для пасовища виділений шмат поблизу річки.

„Похапали землю і душать нас...”

„Живемо у селі з того, що здаємо молоко, – бідкається жителька Пашковець Марія Біктімісова. – Для багатьох це єдиний заробіток. А де корів випасати, як пасовище забирають? Натякнули нам забиратися зі своїми коровами геть ще кілька років тому. Але тоді ми добилися того, щоб нам таки дозволили тут випасати худобу. Їздили до райдержадміністрації, де керівництво району запевнило, що все буде добре, що поле ніхто не чіпатиме. Ми пасовище травою підсіяли, облагородили. Але минуло кілька років – і нас знову виганяють!”

„Підорюють пасовище з усіх боків, залишають все менше нам місця, – долучається до розмови ще одна жителька села Тетяна Зиб’юк. – Тут діти колись і м’яча ганяли, взимку на санчатах каталися. Нині ж ні худобину нема де прив’язати, ні дітям розваги влаштувати. А нещодавно взагалі переорали цілиш шмат посередині. Місцевий фермер загнав трактора – і не зважає на нас! Люди під колеса кидаються, а він їх „на три букви” посилає!”

Біля сільської ради зібралося з півтора десятка людей. Вимагають, щоб сільський голова врегулював ситуацію, став на бік інтересів селян. Але Микола Шевчук – розводить руками. Каже, що насправді земля, на якій мешканці випасають худобу, давно розпайована. Показує на карті з десяток наділів, запевняючи, що виділені вони ще у 90-х, тоді як ділили колгоспну землю. Нині орендує ці паї місцеве фермерське господарство „Марія Плюс-В”. Землю цю воно поки не обробляє. Саме з ним тоді в райдержадміністрації, була усна домовленість, що людям й надалі дозволять випасати тут худобу. Але восени одна з пайовиків забрала свій наділ та передала його в оренду іншому фермерові. А той пай виорав.

„Що можу зробити? – голова розводить руками. – Це приватна земля...”

Та пашківчани не вгавають. Люди, в свою чергу, звинувачують сільську владу в лобіюванні, власних інтересів, домовленостях з фермером, котрий таке вчинив. Кажуть, голова мав настояти на-своєму, щоб пасовище не чіпали. Додають, що тим, хто невдоволений ситуацією, погрожують, щоб мовчали.

„Похапали землю і душать нас, – вигукують в натовпі. – Землю в селі пороздавали таким людям, про яких ми ніколи і не чули. Їздять по пасовищі машинами, тракторами коли і кому заманеться. Нам болить. Бо ми там траву підсіваємо, грішми скидаємося. Де таке бачено, щоб у селі і не було нормального пасовища? Куди нам подітися?”

Тим пасовищем, яке пропонує сільська рада людям, задоволені не всі.

Зневірилися в обіцянках

„Під пасовище є місце понад річкою, – бере до рук карту земельних наділів сільський землевпорядник Людмила Скоц. – Ось цей наділ на півтора десятка гектарів. Але люди ним користуватися не хочуть, бо воно трохи віддалене від їхніх осель. А те, спірне, – через дорогу. Дійсно, коли раніше у селі був колгосп, то, поблизу молочно-товарного комплексу, залишали шмат землі для випасу корів і його ніхто не орав. Пасли тут своїх корів і люди, які живуть неподалік. Але ця земля – власність членів сільськогосподарського товариства, і її розпаювали. Дійсно, два роки тому була усна домовленість з райдержадміністрацією та фермерським господарством, яке орендує ці паї, щоб землю не орали, дозволили і далі мешканцям ним користуватися. Але власники паїв мають повне право на цю землю, мають право вирішувати кому саме в оренду її віддавати. Тому й сталося так, що один власник віддав свій пай іншому господарству. А той хоче мати з цієї землі зиск, тож взявся її орати та засівати”.

Тим пасовищем, яке пропонує сільська рада людям, задоволені не всі.

„На тих кручах-кар’єрах-комишах голову можна звернути, не те що худобині можна розгулятися, – пояснює жителька села Тетяна Яропольська. – В селах по-сусідству, бачимо, гарні пасовища, а в нас чому має бути на трясовині та глиняниках?”

В свою чергу сільський голова запевняє, що клапоть землі під пасовище вже почали облаштовувати.

„Восени ми частину зорали, – каже Микола Шевчук. – Навесні посіємо лучні трави, підживимо, окультуримо, наведемо лад, щоб худобі було де пастися. А на тій частині, де господарство „Мрія Плюс-В” дозволило людям випасати худобу, переміряємо наділи, щоб інші орендарі не заступали на чужі паї і не підорювали землю”.

Усі домовленості обіцяють закріпити відповідним рішенням на сесії сільської ради.

„Якщо так буде, як голова обіцяє, то можна миритися, – каже пашківчанин Сергій Митюк. – Головне, щоб слова дотримав. Бо зневірилися вже в обіцянках”.