ye-logo.v1.2

Журналіст Андрій Куликов: «Мені доводилося відмовлятися від хабара в 200 тисяч доларів»

Суспільство 3760
Андрій Куликов
Андрій Куликов

Журналіст сайту "Є" поспілкувався з відомим медійником, який відвідав Хмельницький.

«А ви вперше в Хмельницькому?», - запитуємо ми журналіста Андрія Куликова, який працював ведучим на каналах «ICTV», «1+1», Українській службі «Бі-Бі-Сі» тощо, а нині працює радіоведучим на «Громадському радіо». Пан Андрій, із проектом «Громадське радіо» у твоєму місті» у Хмельницькому вперше, а ось у самому місті – ні.

- Здається, вперше я був проїздом, коли 1989 року їхав до Кам’янця-Подільського. А потім був кілька днів у 2000 році, їздив із групою американських радників, які радили нашим, як перебудовувати трамвайно-тролейбусне управління і ставити приватні котельні. А торік приїхав просто на один день сам. Погуляв містом, скупався у Південному Бузі – відпочив. Так було приємно.

- Не було страшно купатися в Південному Бузі на міському пляжі?

- Там стільки народу було, що жодних побоювань не було.

- Із проектом «Громадського» їздите по містах, обговорюєте якісь проблеми і в перший день у Хмельницькому ви говорили про безоплатну правову допомогу хмельничан... Про що ще говорили?

- Про охорону пам’яток історії та культури і не тільки в Хмельницькому, а й в Кам’янці-Подільському і трошки про інші міста області. Ну і з відомим рок-гуртом «Чумацький Шлях»…

- З «Чумацьким шляхом» зрозуміло – хмельничани. А от дві перших теми. Чому їх обрали саме в Хмельницькому. Це нагальні такі проблеми на вашу думку?

- Це нагальні проблеми на думку наших слухачів, які мешкають в Хмельницькому і області. Тому що перед тим, як їхати, ми запитуємо слухачів, що їм потрібно було б почути. Якщо десь є передовий досвід, то про це теж важливо говорити. Хтось почує, подумає: чому б нам так не зробити.

- А ви знаєте якийсь передовий досвід хмельничан?

- Поки що, шукаючи теми в Хмельницькому, знайшов повідомлення про два контейнери, які закопали під землю.

- Їх ще закопують. Принаймні, офіційно ще не відкрили.

- Бачте, я вже сьогодні з’ясував, що не все так як мені здалося з повідомлень засобів масової інформації. І запитання звісно. А чому так? І це цікаво.

- Якщо порівнювати Хмельницький, який ви бачили рік тому чи декілька років тому, щось кинулося в очі, щось змінилося тут?

- Важко про це сказати. Тому що цього разу я Хмельницького ще практично не бачив. Вчора ми приїхали майже в 10-ій годині вечора. Прогулялися ввечері. Після інтерв’ю я збираюся ще піти походити, але мені здається, що Хмельницький – одне з найбільш недооцінених міст України. Тому що ваш центр для туриста – це дуже-дуже приваблива штука. Тут є свої архітектурні ансамблі, є окремі будинки, які варто подивитися. Є цікаве планування вулиць. Минулого разу, коли я приїздив сам, я просто з вокзалу пройшов пішки до самого центру – тут є на що подивитися. І головне, що тоді ти відчуваєш, в якому темпі живе місто. Як тут люди біжать або вони йдуть. Так? Як вони розмовляють, до речі, теж важливо…

- У 89-му році ви тут уже були. Це тоді, коли ви вперше намагалися стати депутатом, якщо я не помиляюся. На якій мові розмовляли тоді й на якій зараз, відчули різницю?

- Ну так складається, що я давно розмовляю українською мовою і це певним чином впливає на оточення. І хоча для мене не має принципової різниці, якою мовою зі мною розмовляють. Я просто вже певним чином не звертаю на це уваги. Головне, що люди нормально реагують на мою українську і це мене задовольняє. Але так пригадуючи: російської було більше. Хоча ну і зараз чуєш російську. Ну і що? Є природні процеси. Я вважаю не треба підганяти. Питання в тому, щоб запропонувати людям привабливий продукт українським словом і тоді вони самі потягнуться.

- Хто має запропонувати цей продукт?

- Ми з вами.

- Ми – журналісти, маєте на увазі?

- І ми журналісти маємо запропонувати і, звісно, кінематографісти, театральні діячі, письменники. Але наша роль, напевне, навіть більша, ніж інших. Тому що наші продукти споживає набагато більше людей. І якщо ми пропонуємо оригінальний і корисний продукт українською мовою, слухачі та глядачі – вони починають до нас тягнутися.

- Була така думка, в 2014 році, коли відбулися всі події, починаючи з Криму, що українська мова - це модно. І багато хто кинувся, так би мовити і розмовляти українською, і виробляти якийсь продукт, але з часом воно все якось так поникло. З чим це могло бути пов’язано?

- Саме з тим, що це модно. Мода довго не тримається. Ви пригадали 2014-й. Тепер пригадаємо 2004-2005-й. Пригадаємо кінець 80-х, початок 90-х. Хоча там дещо інакше воно було. Втім і в 2014-му було пов’язано із захистом або здобуттям тоді незалежності. Питання в тому, щоби впроваджувати все ж таки соціальні механізми. Коли українською потрібно розмовляти. І це дає вам шлях у майбутнє. Я не за те, щоб змушувати людей переходити на українську, бо це є порушення прав людини. Але створення механізмів, коли людина зможе свідомо здійснювати свій вибір – це нам до снаги.

- Багато там діячів, співаків вже оголосили, що йдуть у президенти…

- Ще не бачив багато.

- Для мене навіть двоє це вже багато, це більше, ніж один. Ви двічі могли стати депутатом – у 1989 і 1990 роках…

- Я думаю один раз міг стати депутатом. А двічі був кандидатом.

- В мене запитання: Андрій Куликов не піде часом на вибори президентські?

- Ні, в жодному разі. Ні на президентські, ні на парламентські я не піду. Тому що 89-го і 90-го року я переконався, що у своїй професії я можу робити по-іншому, але, мені здається, не менше, ніж якби я став депутатом. Крім того, скажу вам чесно, що я відчуваю - спокус у моїй професії набагато менше, ніж вони виникали б, якби я став депутатом або президентом. І я бачив людей які змінювалися. От у мене є кілька знайомих, які або сильно розбагатіли… Люди дуже і дуже змінюються. Є такі, які залишаються людьми, які не забули, як вони були простими людьми.

- Тобто, ви не хочете йти в політику, бо боїтеся, що змінитесь?

- Хоч мені слово боюся не подобається, але, скажімо: «Так». Я припускаю, що це може мене змінити. Мені доводилося відмовлятися від хабаря в 200 тисяч доларів. А якби мені запропонували мільйон? Хтозна… Хтозна... Тому краще робити так, щоб тобі не пропонували навіть тисячу. Тоді ти убезпечений.

Повна версія інтерв'ю в відео сайту «Є»:

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую