Наскільки проблематично в Хмельницькому винайняти житло та не натрапити на аферистів

Найнесприятливіший час для винайму — серпень-вересень. Адже саме у цей період житло шукають студенти. Та й ринок праці з вересня активізується. Люди, які втратили роботу навесні чи влітку, зазвичай використовують літні місяці для відпочинку і відновлення сил, а з вересня починають шукати нову роботу, а з нею — і квартиру. Тож винайняти квартиру досить проблематично. Щоправда, якщо ви не обмежуєте себе у сумі, яку готову викласти за зйомну квартиру, то вибір матимете. За словами ріелторів, чимало подолян купили квартири у новобудовах, зробили там ремонт, придбали нові меблі й побутову техніку і здають усю цю красу за немалі гроші. Ціна на таку квартиру стартує від 4000 гривень за однокімнатну. Окремо слід оплачувати комунальні послуги, які зараз немалі. Однак більшість все-таки бажає винайняти житло за меншу ціну. Сьогодні для однокімнатних квартир ціни стартують від 2500 гривень, двокімнатних — від 3000. Такі квартири розбирають, як гарячі пиріжки. Причому зволікати не слід: тільки-но побачили оголошення про здачу квартири за прийнятною ціною, одразу телефонуйте і біжіть на оглядини. Якщо підходить — залишайте завдаток. Адже сьогодні на роздуми у квартирантів часу не залишається. Це потім ви зрозумієте, що сантехніка не така вже й нова, кран протікає, морозильна камера не морозить, а телевізор на транслює передачі, а закриває пляму на шпалерах. Якщо ж, побачивши не зовсім нові меблі й обшарпані стіни, вирішили подумати до завтра, то наступного дня квартиру вже заберуть, і вам знову доведеться оббивати пороги чужих осель.

«Зараз справді дуже мало квартир за прийнятною ціною, — розповідає ріелтор Андрій. — Кілька років тому, коли на Сході почалися воєнні дії, у Хмельницький приїхали мешканці Донеччини та Луганщини. Тоді й відбувся бум на ринку нерухомості. Більшість переселенців не мали грошей на купівлю квартири, тож змушені були винаймати. Тоді підвищилися ціни на житло. І... житла на здачу стало менше. Більшість з переселенців живуть у тих квартирах й досі, адже їхати їм поки що нікуди. Це — одна з причин дефіциту дешевших квартир». Крім того, зазначають ріелтори, зараз люди, які винаймають житло, менше переїжджають. Якщо раніше, знайшовши роботу і зібравши якусь суму, люди намагалися покращити свої житлові умови, то тепер без нагальної потреби мало хто змінює житло.

Гостей не запрошувати, телевізор не вмикати, ванну приймати раз на тиждень

Ще одна проблема, з якою стикаються наймачі житла, — умови, які висувають господарі. «Часто квартири здають люди старшого віку, а винаймають, навпаки, молоді, — каже ріелтор Оксана. — І їм досить важко знайти спільну мову. Допомогти порозумітися власнику та винаймачу квартири, знайти компроміс між старшим і молодшим поколінням — найважче у роботі ріелтора. Молоді люди хочуть слухати музику, запрошувати гостей, танцювати, а ось домашніми клопотами не дуже переймаються. Власники житла ж бачать своїми квартирантами спокійних людей, які дуже-дуже обережно користуються меблями й побутовою технікою, мало бувають вдома і постійно наводять у помешканні лад». Мало хто хоче бачити у своїй квартирі маленьких дітей та домашніх тварин. Навіть папужка буде зайвим, бо ж він «натрусить пір'я на підлогу». Також часто господарі просять не приймати гостей, не шуміти, не спілкуватися із сусідами. «Здам квартиру тільки тим, хто вранці йтиме на роботу, а ввечері повертатиметься. Вдень у квартирі не можна бути», — казала нам власниця двокімнатної квартири, яка здавала її за кругленьку суму. Чому? Відповіді ми не почули.

Меблі... Старенькі, куплені ще у 60-70-х роках минулого століття. То окрема тема. «Цей столик купував мій батько, а квартиранти ніжку відламали, — бідкалася 70-річна власниця квартири. — Мій син полагодив, тож бережіть меблі». А у шафах квартири були зачинені дорогі для бабусі речі — шуба, ковдри, старі дитячі іграшки. Зрозуміло, що для неї це — пам'ять про молодість, а що у шафі завелася міль — то вже дрібниці, бабуся ж живе з донькою у новій квартирі з новими меблями. Інша ж власниця, теж пенсіонерка, з образою згадувала колишніх квартирантів, які завезли свої меблі, а її шафи й ліжка зсунули у куток.

«Щоб зарезервувати за собою квартиру, скиньте завдаток на картку»

Знайти квартиру від власника досить важко. Адже, зателефонувавши за оголошенням про здачу квартири, у 95 відсотках випадків на тому кінці слухавки — ріелтор. Хоча посередники теж бувають різні. Звична для багатьох модель такої співпраці: ви розповідаєте ріелтору про свої вимоги, а він пропонує вам варіанти квартир. Якщо після огляду житла воно вам підходить, укладаєте з власником угоду, а ріелтору сплачуєте за послуги. Зазвичай це — 80-100 відсотків від місячної орендної плати. До речі, деякі ріелтори беруть плату за показ квартири — 20-30 гривень.

Існує й інша модель. Ті ж агенції з нерухомості. Але з вами на показ квартири ніхто не ходитиме. Просто ви укладаєте угоду з агенцією, вона дє контакти господарів, які здають квартири, і ви самостійно оглядаєте житло і домовляєтеся про винаймання. Такі послуги коштують, в середньому, 500-700 гривень на місяць. Проте гарантії, що протягом місяця ви знайдете квартиру своєї мрії, немає. Зазвичай в оголошеннях таких агенцій зазначають, що фото квартири подані «приблизні».

Впадають в око оголошення про квартири за нижчою ціною та фото з хорошим ремонтом та новими меблями. Телефонуємо за одним з таких номерів. «Я власник, здаю двокімнатну квартиру у центрі міста, біля Майдану, — по той бік слухавки озвався чоловік російською мовою. — Орендна плата — усього дві тисячі гривень. Ви поки що перші. Але щоб забронювати квартиру за собою, скиньте мені на картку частину орендної плати. Я приїду за кілька днів, і ви заселитеся». На запитання, за що ж платити, якщо квартири ми не бачили, чоловік відповів, що ми просто втрачаємо хорошу квартиру. Наступного дня номер, за яким ми телефонували, був недійсним. А ми знову натрапляємо на заманливе оголошення: однокімнатна квартира за 1600 гривень, і знову у самому центрі міста. Телефонуємо. «Так, здаю квартиру у центрі Хмельницького, — озвався чоловік. — Виїжджаю на заробітки за кордон, тож щоб квартира не пустувала, візьму квартирантів. Живу у Славуті, квартиру зможу показати навіть сьогодні. Але вже вчора приїжджав до Хмельницького, домовився про показ помешкання. Але квартиранти не прийшли. Я марно приїхав, спалив бензин. Ну хіба ж так чинять? Отож якщо хочете подивитися квартиру, скиньте мені гроші на бензин. Я їх відрахую з орендної плати». Чоловік так переконливо розповідав, що, якби ми не чули про подібні шахрайства, могли б і повірити».

«Так, шахрайства зі здачею квартири не рідкість, — каже начальник сектору комунікації головного управління Національної поліції в Хмельницькій області Інна Глега. — Проте із заявами з приводу такого виду шахрайства звертаються дуже рідко. Принаймні цього року була лише одна заява. Зазвичай розслідувати такі шахрайства проблематично. Адже банки неохоче видають своїх клієнтів. Але розкрити злочин можливо. За спеціальним запитом банки все ж змушені розкривати дані про клієнта. Тому якщо ви зіткнулися з подібним шахраєм, не будьте байдужими, звертайтеся до поліції. Адже тільки так можна запобігти шахрайствам».