150-річна ікона «поселилася» у Городку

Ікона потрапила до Мирослава Мусія випадково. «Не я шукав ікону, вона знайшла мене, – розповідає Мирослав Ярославович. – Якось зателефонував товариш і запропонував купити старовинну ікону. Згодом до мене приїхали двоє чоловіків з Черкащини. Чоловік поклявся на образі, що ікона справді належить йому. Точніше, ікону передала бабуся. Нібито під час встановлення більшовицького режиму, коли в Україні руйнували храми, люди додому забирали ікони, хрести. Так і ця бабуся приховала ікону. Коли я приніс ікону до спеціалістів, вони сказали, що вона намолена, тобто її місце – у храмі. Я тоді зразу вирішив, що ікону куплю, але не триматиму удома, а подарую храму. Оцінюючи письмо, якість фабри, стан дошки, манеру письма, фахівці Києво-Печерської лаври зробили висновок, що ікона належить до другої половини дев’ятнадцятого століття. Вони ж відреставрували ікону, рамку до ікони виконали спеціалісти Флорівського монастиря, що у Києві на Подолі». Далі доля привела Мирослава Мусія у Городок. «Я очолюю обласну організацію партії «Християнсько-демократичний союз», – пояснює Мирослав Ярославович. – Городоцька організація нашої партії велика і досить серйозна. А керівник організації Раїса Андрущак – прихожанка православної церкви Київського патріархату. І вона давно просила посприяти у будівництві храму. Так я познайомився з отцем Павлом Глінських».
Ікона має назву «Коронування Діви Марії». На ній зображені Бог-Отець, Ісус Христос та Дух Святий (голуб, від якого походить світло). Вони тримають над головою Матері Божої корону – як свідчення того факту, що Діва Марія стає святою.