ye-logo.v1.2

Як американець в українському селі на Хмельниччині організував органічну ферму

Суспільство 20077
У Залісцях родина Тейлорів мешкає уже два роки
У Залісцях родина Тейлорів мешкає уже два роки. Фото: автора

Чіп Тейлор каже, що щоразу, коли потяг перетинав кордон з Україною, для нього наче вмикалося світло.

Родина Тейлорів у селі Залісці, що на Дунаєвеччині, оселилася два роки тому. Чіп – американець, місіонер, висвячений на пастора. Лідія – українка, родом з Мелітополя. Сюди вони переїхали, щоб опікуватися реабілітаційним центром для нарко- та алкозалежних при місцевому костелі. Лідія у селі викладає англійську, а Чіп, окрім того, що допомагає залежним людям та їхнім родинам, займається органічним фермерством.

Чіп розуміє українську більше, ніж може сказати. Але це, зізнається, поки… Сподівається, що української мови його навчатиме син. Деніел відвідує місцевий дитячий садочок, і вільно спілкується як англійською, так і українською.

Уперше Чіп відвідав Україну в 2007 році. Тоді він працював у Москві як місіонер та навчав бажаючих допомагати людям, котрі страждають на алкогольну та наркотичну залежність, і якось мав відрядження у Керч з лекціями. Зізнається, після кількох таких поїздок зрозумів, що хоче залишитися в Україні.

Шукав перекладача, а знайшов дружину

«Щоразу, коли потяг перетинав кордон з Україною, для мене наче вмикалося світло. Люди тут особливі, дружелюбні. В Росії була відчутна зневага до українців. Я не розумів, чому так. У січні 2009 я подорожував великими містами України, щоб визначитися куди саме перевести свою школу консультування. З лекціями відвідав Київ, Одесу, Харків, Полтаву. Саме тоді мене запросили до Мелітополя зустріти Великдень в православному монастирі. Це було незвичайне святкове дійство, яке дуже мене вразило. Там, у реабілітаційному центрі при монастирі я і залишився працювати».

В Залісцях з родиною Чіп планує прожити усе життя.

З Лідією Чіп зустрівся саме тоді, коли працював в монастирі. Він шукав перекладача, а знайшов дружину. З того часу вони не розлучаються. Коли почалася в Україні війна, родина переїхала до Дніпра. Чіпа запросили працювати з військовими, які зазнали психологічних травм. І якось знайома монахиня запросила його прочитати лекції і на Дунаєвеччині.

В господарстві вже є кілька теплиць.

«Ми приїхали сюди на тиждень. Я читав лекції у костелі та працював з пацієнтами. Це було навесні 2016-го. А вже під час другого візиту мені запропонували взяти реабілітаційний центр під опіку. Так ми остаточно перебралися в Залісці».

«Важливо пам’ятати, що земля – жива»

«У нас немає жодних проблем з тим, що ми живемо у селі. Звісно, багато чого треба було реорганізувати, перелаштувати, структурувати», – зізнається Чіп. Одна з перших справ, за яку взявся американець, – створення органічної ферми.

Першу теплицю Чіп збудував зі старих вікон.

Господарство Тейлорів в багатьох аспектах відрізняється від звичних нам українських городів. На досить невеликій ділянці Чіп створив справжнє еко-господарство. Зізнається, воно потрібне не лише для того, щоб годувати родину, а й для оплати рахунків. Оскільки землі небагато, організував все так, щоб кожен її клаптик був задіяний.

Тут будуть органічні теплі грядки.

Культури, які вирощує Чіп, нетипові для місцевості. Зізнається, це дає можливість продавати продукцію на замовлення, переважно для ресторанів. Урожай на грядках збирають по кілька разів за сезон. Але він не вирощує більше, ніж може продати, щоб зелень не пропадала дарма. Хоча зізнається, попит зростає.

«Я називаю наше господарство «твоя ферма», – розповідає Чіп. – Кожен, хто купує нашу продукцію, має відчувати, що вона вирощена саме для нього. Бо ми виростимо для кожного те, що він хоче, як хоче і коли хоче – начебто це його власне господарство».

  

Щоб не використовувати "хімію", для боротьби зі шкідниками приманюють пташок.

Вирощує Чіп переважно зелень. Каже, важливо пам’ятати, що земля – жива. І її не варто отруювати хімічними добривами чи пестицидами. В господарстві є кількадесят курей, кінь, кози – їх також годують екологічно чистим кормом. Скажімо, для курей пророщують пшеницю і годують зеленню. Грядки Чіп формує з допомогою органіки, яка перегниває і утворює родючий пухкий грунт. Листя, що спадає з дерев, перетворює на теплі грядки. Тут Чіп сіє салати і вже в першій половині березня матиме свіжу зелень. У теплицях і досі зріють помідори різноманітних сортів, підростає розсада мексиканського перцю, рідкісна для нашого клімату токійська біла цибуля, на грядках – салат, рукола, кинза, буряки.
В будинку дві кімнати відведені для мікрозелені. Тут, під лампами підростають проростки гороху, базиліку… А ще – в горщиках росте особливий перець хабанеро, з якого Чіп готує справжній мексиканський соус – сальсу.

 

Родина вирощує багато зелені.

Навіть мікрозелень.

Чіп зізнається, рішення поїхати з великого міста в невеличке село було нелегким, але правильним. Дружина його підтримала. Він каже, що намагається робити те, до чого його кличе Бог.

Салат та шпинат ростуть на грядках аж до морозів.

«Я родом з невеличкого містечка, що у Сполучених Штатах. Хоч і жив у таких великих містах, як Лос-Анджелес, Нью-Йорк, Москва… Коли ми переїхали до Залісців, нашому синові було 2 роки. І ми впевнені, що саме тут йому буде найкраще. І тепер – це наш дім».

Цей матеріал був опублікований в «Сімейній газеті», яку можна передплатити на сайті «Є».

 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую