Криза – не привід для того, щоб відмовитися від благодійництва

 Ще кілька місяців тому пацієнти дитячого відділення обласної психіатричної лікарні спали на старих ліжках, а на все відділення було всього десять тумбочок. Зараз тут проведено ремонт, замінено ліжка, вікна, закуплено нові  тумбочки…
Як розповів головний лікар Хмельницької психіатричної лікарні Володимир Демчук, восени 2010 року ініціативна група із 15 чоловік – мешканців  Хмельницького, Вінниці та Кам’янця-Подільського провели ремонт та закупили меблі для дитячого відділення закладу. Завдяки фінансовій допомозі приватних підприємців замінено 15 вікон, закуплено приліжкові тумбочки, 40 ліжок на суму понад 37 тисяч гривень.
«Скільки хмельничан приходили до нас із пропозицією допомогти, а потім зникали, – каже Володимир Миколайович. – Тому, коли прийшли ці люди, пам’ятаю, я сказав завідуючій відділенням: «Світлано Леонтіївно, Ви вірите в цю казку?» Але вони виконали свої обіцянки. І це лише перший етап перебудови, адже ми чекаємо на допомогу інших небайдужих людей. 
За словами завідуючої дитячим відділенням Світлани Адамчук, у ньому перебуває чимало дітей, рідні яких не мають змоги провідувати їх, тому, персонал закладу намагається створити їм умови проживання кращі, ніж удома. Адже тут є такі дітки, які вперше в житті телевізор побачили саме у лікарні.
«У нас – єдине в області дитяче відділення, розраховане на 40 пацієнтів, де лікуються діти від 3 до 18 років, – каже Світлана Леонтіївна. – На жаль, ми не завжди могли створити для них належні умови. Словом, наблизили умови перебування до домашніх, за що ми їм безмежно вдячні».
За словами пана Олександра, одного із приватних підприємців, які брали участь у цій добрій справі, який навідріз відмовився називати своє прізвище, на ремонт потрачено понад 70 тисяч гривень. «До нас підключалися люди, в яких не було грошей, – каже Олександр, – і вони допомагали, чим могли: хто іграшки приносив, хто організовував свята, хто привозив подарунки...
Взагалі, спочатку ми думали надати одноразову, та й не таку вагому  допомогу, але, бачачи потреби відділення, робили ще і ще. Тому на цьому наша допомога не закінчиться».