«Перші» леді

Марія Гаврішко, директор Голозубинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, дружина заступника голови облдержадміністрації з гуманітарних питань Вадима Гаврішка:  «З чоловіком ми познайомилися за дуже веселих обставин. Ну, нічого там «такого» не було (сміється – авт.). Проте, ці обставини не для преси… Скажу, що тоді ми були звичайними студентами, і досі я пам’ятаю дату нашого знайомства – 8 квітня, п’ятниця, 1977 року. Не повірите, та донині святкуємо цей день щороку. А, загалом, ми в родині досить умовно ставимося до поняття: «хто в домі господар». Якось так сталося, що я і мій чоловік, фактично, завжди займали керівні посади, ось і приходимо до сімейного консенсусу лише завдяки спільній розмові. Він скаже свою думку, я скажу свою. Проте, як жінка, намагаюся йому поступатися… Одним словом, приказка – «чоловік – голова, а жінка – шия» – не для нас. У нас: «дві шиї та дві голови», але одна завжди бере верх над іншою. Зазвичай, чоловіка… Між іншим, усі знають, що в сімейному колі та серед друзів він лагідно називає мене Машунчик… А щодо улюблених квітів, то Вадим мені їх дарує незалежно від дати та події. До речі, востаннє зробив це позавчора: мої улюблені орхідеї у квітковій композиції…».
Про Наталю Лукашук, дружину народного депутата Олега Лукашука, розповідає сам Олег Григорович: “Я завжди впевнений у своїй дружині, а відтак ніколи не сумніваюся, що в мене гарний, як-то кажуть, міцний тил. Особливо, радію за неї, бо вона реалізовує себе і як особистість (Наталя Адамівна працює помічником одного з народних депутатів), і як справжня берегиня домашнього вогнища. Яким би важким не видався у мене день, я завжди знаю, що вдома мене зрозуміють, розрадять, – розповідає Олег Григорович. – Добре слово дружини – найкращі ліки від будь-яких хвороб. У неї є дивовижна якість: в будь-якій ситуації вона вміє порятувати і гумором, і ласкою, i бажанням дивитися на світ з оптимізмом. Тоді мимоволі заряджаєшся прагненням жити та ще краще працювати».
Олег Григорович та Наталя Адамівна в парі вже багато років. Познайомилися у Хмельницькому. Кажуть, ще було кохання з першого погляду. «Я дякую Богу, що послав мені таку надзвичайно порядну, щиру та віддану дружину. Особливо, вдячний їй за те, що вона народила та виховала чудових дітей – синів Богдана та Андрія та доньок-близнят Ірину і Оксану. Я, як чоловік, розумію, що це досить нелегко, адже і виховання дітей, і чи не всі побутові проблеми лягають на її плечі. І їй вдається поєднувати усе: бути берегинею дому, доброю мамою, хорошою дружиною і цінним працівником на роботі».
Олена Адамська, психолог-аналітик (дружина депутата обласної ради, викладача Хмельни-
цької гуманітарно-педагогічної академії Віктора Адамського): «В нашій родині велика шана і повага до чоловіка. Бо саме він несе відповідальність за прийняття серйозних рішень: і як чоловік, і як батько. Оскільки він є надійним, толерантним, чуйним чоловіком і люблячим батьком. І мені зовсім неважко підпорядковуватися такій людині в прийнятті доленосних рішень, бо робить він це надзвичайно делікатно.
А от матеріальне забезпечення родини лежить на моїх плечах, хоча розпорядником фінансів є чоловік.
…Коли ми познайомилися, він був звичайним журналістом, який прийшов, щоб написати про мене, як про ясновидицю. Пару хвилин спілкування, і він забув, чого прийшов. (До речі, так я тієї статті й не бачила). Його очі випромінювали таку внутрішню чистоту, яка не залишилася непоміченою, і я не змогла йому відмовити в подальшому спілкуванні.
Згодом він запропонував узаконити наші стосунки. Але я, маючи не дуже добрий досвід попередніх шлюбів, була проти. На що він сказав: «Ну і що, навіть якщо ти захочеш зі мною розлучитися, суд дасть нам ще шість місяців на обдумування, і я проживу з тобою ще півроку». І я піддалася, і жодного разу не пошкодувала. Ми навіть уміємо разом плакати, дивлячись добрі, старі фільми».
Лариса Олуйко, сімейний психолог (дружина депутата обласної ради, голови Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Віталія Олуйко): «Лідером у нашій родині, природно, є чоловік. І в нас ніколи не було суперечок з приводу того, хто в сім’ї буде головним. Адже лідерство само по собі означає наявність чоловічих гормонів, і якщо у жінки їх більше, ніж потрібно, вона намагатиметься керувати.
А чоловік-лідер – це природний стан чоловіка, так що в нашій родині патріархат, а це значить, що головний у нас – чоловік. А жінка буде підпорядковуватися йому. Та й взагалі, справді щасливою жінка буває лише біля сильного чоловіка, який завжди підставить плече, і за якого можна сховатися. Такою і є наша родина.
А познайомилися ми ще студентами. Якось, на травневі свята ми, студентки Кам’янець-Подільського медучилища, запросили до себе на «Вогник» хлопців з місцевого сільгоспінституту. Там ми й познайомилися, і вже 30 років разом».