ye-logo.v1.2
19 Липня, 2019

Де рятуються від холоду хмельницькі безхатченки

Даша ПАСТЕРНАК Суспільство 1678
Щоб безпритульні не ночували у морози просто неба, в хмельницькому притулку встановили додаткові місця
Щоб безпритульні не ночували у морози просто неба, в хмельницькому притулку встановили додаткові місця. Фото: автора

Влітку живуть надворі, а взимку - шукають прихистку.

Ліжко-місце, гарячий обід, теплий одяг, огляд лікаря й навіть послуги перукаря можуть отримати хмельницькі безпритульні у міському центрі соціальної підтримки та адаптації, що знаходиться у мікрорайоні Ружична (вул. Житецького, 22). Центр розрахований на 36 ліжок, але із настанням тривалих морозів у притулку облаштували вісім додаткових місць. Проте цієї зими, як виявилося, тут великого «ажіотажу» немає. Зараз у притулку щодня перебуває від 20 до 30 чоловік.

За словами директора центру Дмитра Старцуна, заклад приймає усіх, кому немає куди подітися. У закладі облаштовані дві чоловічі кімнати і одна жіноча. Крім того, у коридорі є два ліжка для тих, хто прибув вночі і ще не пройшов огляд лікаря.

«Усі, хто приходить до нас пожити, спочатку проходять медогляд, потім ми їх поселяємо. Вони миються, вичісуються. Раз на тиждень приходить перукар на волонтерських засадах – всіх стриже, щоб не розносили воші. Є запас медикаментів і засобів гігієни. З людьми, які вживають алкоголь, ми розриваємо всі контракти. Наразі даємо направлення в Скаржинецьке відділення лікарні, де лікують безкоштовно алкозалежних, - розповідає Дмитро Миколайович. - Кожен з бездомних забезпечений гарячим харчуванням. Один раз на день ми замовляємо в їдальні комплексний обід за кошти місцевого бюджету і три рази на тиждень привозять вечерю волонтери. Церква передає нам хліб».

У період тривалих сильних морозів на території притулку, за потреби, встановлюють додатковий пункт обігріву. Рятувальники на подвір’ї центру розкладають намет з цілодобовим чергуванням. Там усіх нужденних годують і дають теплий чай. «Ми закупили продукти харчування на випадок, якщо будемо встановлювати додатковий пункт обігріву. Минулої зими такий пункт в нас працював близько двох тижнів», - каже директору закладу.

Чоловіки розповідають, що в притулку їм добре та тепло.

Всього за 2018 рік до притулку звернулося 452 людини. Комусь з них допомогли з документами, когось влаштували в соціальний готель, а когось перенаправили в тубдиспансер.

«Ми, як санітари міста. Працівники центру проводять соціальне патрулювання в так званих "гарячих" точках міста, де є скупчення бездомних. Ми шукаємо людей, які ведуть асоціальний спосіб життя, запрошуємо до себе, - додав директор притулку. – Але проблема в тому, що у нас немає машини. І людей, які погоджуються піти у притулок, ми не маємо як довести. Швидка, поліція відмовляється – адже вони брудні, з вошами. У своє авто теж ніхто не хоче садити. Тоє варіант – вести пішки».

У притулку полюбляють читати книги.

Ми побували у закладі й на власні очі подивилися, як живеться у притулку безхатькам. У кожного з них своя «історія», про яку вони неохоче розповідають. Великий відсоток тих, хто там перебуває, колишні в’язні. Більшість жителів центру – люди з інвалідністю, але є й кілька молодих та здорових. Один з них Андрій. Хлопець лише повернувся нещодавно з нічної зміни. Він працює сортувальником макулатури на одному з міських складів.

Дехто соромився розмовляти журналістами.

В іншій кімнаті зустрічаємо Віктора. Раніше чоловік перебував у центрі реабілітації в Старокостянтинові, тепер проживає тут. На роботу не ходить, має проблеми з ногою і пересувається лише з паличкою. Проте бадьорого настрою не втрачає, регулярно розважаючи сусідів по кімнаті веселими гуморесками.

Віктор старший по кімнаті й стежить за порядком.

«В нас тут добре. Є де помитися, є що їсти, тепло. Зараз відновлюємо документи. Залишилося заплатити 300 гривень і буду мати паспорт», - каже Віктор.

Ще одна мешканка притулку Ніна Іванівна також немає документів. Жінка народилася в Естонії й має лише свідоцтво про народження. Тепер пенсію отримувати не може. Більшу частину життя Ніна Іванівна прожила у Донецьку, а коли почалася війна втекла звідти. «Я залишилася одна, поховала своїх синів і двох внуків. Без документів», - каже вона.

Жіноча кімната в притулку.

Крім притулку для бездомних, у центрі є також соціальний готель. Там люди живуть сім’ями, є багато переселенців.

«У готелі проживають люди, які опинилися у скрутній життєвій ситуації. Тут багато переселенів з Луганської та Донецької областей. Вони працюють, але не мають де жити. Соціальний готель оплачується, враховуються комунальні послуги. Влітку було 260 гривень з людини, взимку вдвічі більше», - розповів Дмитро Старцун.

Дмитро Старцун: після ремонту кількість місць в соціальному готелі буде збільшена.

Як розповів директор закладу, на 2019 рік планується капітальний ремонт приміщення, і соціальний готель буде розширений. Зараз там проживає декілька сімей. Крім кімнат, які вони орендують, у їх розпорядженні загальна кухня та санвузол.

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Останні оголошення

Останні фото та відео

  Так  Ні, дякую