83-річна фізкультурниця з Нетішина

 Здавалося, пенсіонерка мала б сидіти з ровесниками у дворі на лавці й обговорювати останні новини та плітки. А вдома пити купу пігулок від різних хвороб, особливо від постійно високого артеріального тиску, який роками не давав жінці спокою. Проте, ліки набридли та вже не давали бажаного тривалого ефекту, тому пані Марія скористалася рекомендацією знайомих та прийшла до залу лікувальної фізкультури медико-санітарної частини. Його постійно відвідують літні люди, де проходять комплекс реабілітації. Немало й таких, кому пророчили постійний “ліж­ковий режим”.
Захоплення спортом передала й сусіду
У залі Марія Дмитрівна, зазвичай, розминається на велотренажері. Потім прямує до шведської стінки, де кілька хвилин висить вниз головою, тримаючись ногами за верхній щабель. Потім пересідає на дошку та робить піднімання тулуба. І далі, далі, постійно рухаючись.
“Пані Марія може робити такі вправи, які люди її віку виконати не можуть, – каже лікар лікувальної фізкультури спеціалізованої медико-санітарної частини (СМСЧ-4) Ольга Гусарова. – Тим паче, у 83 роки.  Чесно кажучи, ми не дуже розраховували на такі результати, яких досягла Марія Дмитрівна. Проте її наполегливість і постійне підтримування себе в “тонусі” сприяють значному покращенню стану здоров’я”. 
Марія Бубенщикова зізнається, що спочатку вправи давались їй дуже важко. Але з часом вона відчула їх чудодійну силу. “Під наглядом лікаря я почала збільшувати фізичні навантаження, і на цей  момент година тренувань для мене збігає, як одна мить, – каже задоволено жінка. – А ще я отримую масу позитиву з того, що займаюся у групі. У нас панує колективний дух та випадає нагода поспілкуватись й поділитися своїми досягненнями з однодумцями”.
Своє захоплення фізичними вправами вона передала сусіду по дачі, 75-річному Георгію Соловйову. Йому також не один рік дошкуляли хвороби, з якими чоловік “воював” за допомогою пігулок. Тож Марія Дмитрівна за першої можливості завела чоловіка в зал лікувальної фізкультури. І, маючи вже певний досвід, взяла на себе обов’язки інструктора. З того часу вже минуло більше, як півроку.
“Я дуже радий, що ми з нею зустрілись, – ділиться враженнями Георгій Соловйов. – Вона стала моєю рятівницею. Раніше я й години не міг прожити без пігулок, боявся підвищення артеріального тиску, який сягав позначки 220х120. Лікарі постійно намагались покласти мене в ліжко та за допомогою медпрепаратів знизити його до норми. Нині ж в мене тиск 120х80, це без жодних пігулок!”.
Як зізнається пані Марія, коли усі її знайомі дізнались, що вона почала займатись лікувальною фізкультурою, то не розуміли, навіщо їй це потрібно, адже вона постійно порається на земельній ділянці. Проте жінка на власному досвіді переконалася, що праця і фізкультура – різні речі. І всім про це розповідає.
Навіть метал у стані спокою піддається корозії
“Я переконалася, що постійний рух дає життя, бо ж недарма хтось підмітив, що навіть метал у стані спокою швидше піддається корозії”, – каже щаслива добродійка.
У залі ЛФК людям допомагають зняти певні проблеми. Звісно, головне його призначення та  завдання – допомогти стати на ноги тим, хто отримав травму, реабілітується після хвороби тощо. Проте й відносно здоровим людям не завадить підтримати себе у належному стані. “Дуже часто вони ніби соромляться фізкультури, а для декого психологічно важко визнати, що він “слабкий”, – каже лікар з лікувальної фізкультури Ольга Гусарова. – Вважаю, що у лікарнях має бути практикуючий психолог, який би допомагав позбуватись забобонів, страхів тощо. Іншого шляху підтримання здоров’я, як фізичні навантаження, немає. Це можуть підтвердити мої пацієнти і люди, які відвідують групу здоров’я в спорткомплексі ХАЕС”.
До того ж, як стверджує пані Ольга, протягом тисячоліть людський організм був розрахований на великі фізичні навантаження. І ще навіть на початку ХІХ століття понад дев’яносто п’ять відсотків роботи припадало на мускульні рухи. “Нині ж все навпаки: лише 2-5 відсотків роботи пов’язані з рухами. Природа не може так швидко адаптуватись до невластивих умов. Багато хвороб пов’язані саме з малорухливим способом життя, – переконана Ольга Вікторівна. – Багато хто помилково вважає, що праця на городі чи навіть на будівництві вирішує проблему з рухом. Але у моїй практиці були випадки, коли заслужені майстри спорту були неспроможні зробити як слід ті вправи, які зараз легко виконує Марія Дмитрівна, адже у них одні м’язи перенавантажені, а інші – “ніякі”. Тому займатися фізкультурою дуже корисно та важливо усім”.