П'ятеро дітей без даху над головою

Найменьшій дитині Ірини Фаб'янчук з села Шуньки ще й трьох років немає. А ще у неї двоє хлопців та дві дівчинки. Лише старша, котра вийшла заміж та живе окремо, не бачила усіх жахів, котрі пережили її рідні минулого тижня. Тоді їх власний батько двічі підпалив рідну хату. Діти та матір не постраждали, та майже усе майно родини згоріло дотла.

«Перший раз затушити вогонь мені допомогла сусідка»

Усі нехитрі нажитки сім'ї Фаб'янчуків нині вміщуються на невеличкому подвір'ї одноповерхового будиночка. Навколо сараю розвішані дитячі речі та стоять деякі трохи пошкоджені вогнем меблі. «Це усе, що вдалося врятувати після пожежі», - розповідає Ірина Миколаївна, тримаючи на руках найменшу дитину та запрошуючи до будинку, що пережив пожежу. В середині невеличкого будиночка на три кімнати усі стіни чорні. Де-не-де почала обвалюватися стеля. Від підлоги також мало що залишилося, а сморід стоїть такий, що довго знаходитися всередині неможливо.
«Коли мій колишній чоловік підпалив хату вперше, мені вдалося її врятувати, - згадує події минулого тижня пані Ірина. - Хоча, спочатку він почав влаштовувати допит стосовно того, чому я не ночувала вдома. Я пояснила Ростиславу, що молодших дітей залишила на старших, а сама поїхала до райцентру, щоб з банкомату зняти допомогу по догляду за дитиною. Гроші у той день так і не надійшли, тому я залишилася ночувати у Білогірї в племінниці, бо їхати додому вже було пізно. А коли він довідався, що я отримала гроші, почав вимагати 200 гривень. Я відмовила йому, бо знала, що він їх одразу проп'є. Тоді він почав погрожувати, що підпалить хату. Кинувся до сараю, взяв там паяльну лампу та вилив з неї увесь гас на диван. Я одразу відчула недобре та побігла до сусідів по допомогу. Коли повернулася, диван вже палав. Ми з сусідкою одразу затушили вогонь. Та мій колишній не заспокоївся: почав знову вимагати гроші та погрожувати підпалом. Ось тоді я не витримала та викликала міліцію».

Коли до будинку Ірини приїхали правоохоронці, її чоловіка ніби корова «язиком злизала». Пошуки не дали результатів і міліціянти поїхали. А Ірина з дітьми пішла до сусідки, котра її заспокоювала. Через якийсь час до сусідського обійстя завітав й сам Ростислав та знову почав вимагати гроші. При цьому погрожував, що спалить хату. Аж раптом бачу, до мене підбігає ще один сусід та кричить: “викликайте пожежників. У вас з будинку дим валить, - розповідає жінка. - Я одразу до хати побігла, а там усе палає...»

«Підпаливши будинок вдруге, чоловік заховався у кущах»

Як розповідає старший дільничий Олег Гаврилюк, трагедія у Шуньках сталася в суботу, 14 травня. «Правоохоронці на виклик Ірини Миколаївни приїжджали двічі, - каже Олег Олександрович. - Після першого підпалу її колишній чоловік одразу сховався та вичікував, коли представники міліції поїдуть. Згодом, як встановило попереднє слідство, він повернувся до будинку дружини, дістав бензопилку, облив бензином усю хату та підпалив її, а сам пішов до сусідів, де після першого інциденту знаходилася дружина. Коли знову приїхали правоохоронці, Ростислав Олександрович знову заховався, проте цього разу його знайшли. У кущах. Затриманого доставили до райвідділу міліції, де він дав пояснення. Згодом його відпустили». Нині є відмовний матеріал щодо порушення кримінальної справи, проте, за словами старшого дільничного, після процедури оцінки вартості завданих збитків справу поновлять. Проте, є один нюанс, не зважаючи на те, що дружина з чоловіком розлучені, вони жили разом, тому фактично усе майно було придбано за спільні гроші.
Між іншим, за словами Олега Олександровича, Ростислав Фаб'янчук після трагедії сам приходив до міліції з проханням дозволити йому допомогти у відновленні внутрішнього оздоблення будинку дружини. Та пані Ірина відмовилася. Зараз про перебування її колишнього чоловіка нічого невідомо. Односельчани кажуть, що він частенько «заходить» у запой і тоді його не відшукати. До речі, в день трагедії чоловік якраз і шукав гроші на чергову пляшку. «У всій цій трагедії мені шкода лише дітей, - розповідає одна із сусідок родини Фаб'янчуків. - Зараз вони не мають ані пристойного житла, ані одягу, ані власного ліжка. Грошей їм завжди не вистачало. Хоча, у Іри є родичі на заробітках закордоном, котрі час від часу допомагали: гроші надсилають та речі. Її чоловік людина непогана. Має золоті руки. Коли не п'є, то робить усе. Навіть навчився «євроремонти» робити. Цим, в принципі, й заробляв на прожиття. Та, звісно, на таку велику родину грошей ніколи не вистачало. Іра вже давно ніде не працювала, а жила за рахунок допомоги від держави на дітей. Мені здається, що навіть з чоловіком вони розлучилися для того, щоб вона отримувала гроші як багатодітна мати-одиночка. При цьому, увесь час вони жили під одним дахом. Мені здається, якщо б вона хотіла, то вже давно вигнала б чоловіка з хати, хоча й каже, що не мала як. Загалом, дітям в цій родині не солодко, дітьми погано дивиться, в школі вони вчаться погано. Старші навіть толком писати не вміють. Ірину чоловік, котрий старший за неї постійно ревнував. Від того в родині й виникали скандали».

«Мені сказали, що ми навмисно будинок підпалили»

Проте, як родина буде відновлювати свою оселю, Ірина Миколаївна не знає. Каже, що вже звернулася до райдержадміністрації та їй, за її словами, чиновники поки нічим не допомогли. «Сказали, що ми навмисно підпалили хату, щоб претендувати на нове житло», - каже жінка. А між тим, грошей на ремонт, не кажучи про меблі, в мене немає. Живемо лише на допомогу, яку я отримую на молодшу дитину. І все».

У Юрівській сільській раді, до якої належать Шуньки, нашій газеті розповіли, що Ірина Фаб'янчук, принаймні, під час написання матеріалу, по допомогу не зверталася. «Звісно, ми не залишимо цю родину, - коментує ситуацію сільський голова Олександр Начичко. - В нас у сільській раді більше тридцяти багатодітних родин. І усім ми намагаємося допомогти громадою. Щодо цієї родини, то я цікавився, як вони живуть і чим. Можу сказати, що, в першу чергу, самі батьки повинні бути зацікавлені у добробуті власної родини, своїх дітей. В нас на Білогірщині доволі родючі землі, тому кожний намагається мати з цього користь. Обробляє землю, веде господарство. На жаль, маючи якісь позитивні якості, Фаб'янчуки не з цієї категорії сімей. Шкода, та в першу чергу, від цього страждають діти. Тому ми зобов'язані допомогти родині хоча б заради них. Зокрема, нещодавно ми зібрали та подали усі документи в район для того, щоб Ірина Миколаївна отримала почесне звання “Мати-героїня”, а відтак, мала б змогу отримати грошову допомогу та певні пільги. Крім цього, ми готові допомогти й у відновлені, їх житла та хочемо одного: щоб й Фаб'янчуки проявили якусь ініціативу. Принаймні, прийшли б до нас, і сказали, що ми будемо робити ремонт, але нам потрібна від вас та чи інша допомога. Родина у них велика, є дорослі діти, отож разом ми змогли б відновити хату”.
Зараз молодші Фаб'янчуки ночують у рідної бабусі, матері батька, у сусідньому селі Боровиці. Мама поки знайшла притулок у сусідів, котрі допомагали їй гасити пожежу...