Традиції: як у селі на Хмельниччині утеплюють хати... очеретом

Традиція утеплювати хати в Україні – не нова. Утім, якщо наразі використовують для цього сучасні пінопласт та мінеральну вату, то колись глиняні хати традиційно обкладали кукурудзяними снопами або ж очеретом, пов’язаним у пучки. А ще очерет використовували, поруч з соломою, і для покрівлі на тих же хатах, чи для утеплення горищ.

Такий давній метод утеплення не забули і досі у деяких селах Меджибізької громади. Приміром, збереглися такі хатини в Митківцях та Ярославці. Деякі з них вже без мешканців, забуті, під похиленими стріхами, але ще досі дбайливо обставлені колись очеретом. Утім, є й жилі, уже з газом, але все ще під тією ж очеретяною «шубою». Газ газом, а стіни від промерзання, кажуть у селі, ніщо так не береже як очерет.

У селі Ярославка, що в Меджибізькій територіальній громаді, досі можна зустріти садиби в очеретяній «шубі»

У Ярославці очеретяні «екопанелі» для утеплення будинків використовували здавна. Оскільки село розкинулося на березі річки Бужок, а то такого екологічного матеріалу як очерет тут вдосталь. Звісно, з роками та новітніми будматеріалами він дещо втратив свою популярність. Утім, старожили цю традицію ще бережуть. Тож нині, поруч з будинками під «шубою» чи утепленими пінопластом, ще можна зустріти хатини, «одягнуті» у традиційний для цієї місцевості екоматеріал – очерет.

В селі очеретяні «екопанелі» для утеплення будинків використовували здавна...

Микола Дрозд, завідувач сільським будинком культури, розповідає, що утеплювати очеретом хати – технологія давня. До того, як село газифікували, традиційно, хати у селі, як і скрізь, опалювали грубками. А щоб стіни менше промерзали - утеплювали їх знадвору переважно очеретом. Тож традиція в’язати очеретяні снопики передавалася з покоління до покоління.

Газ газом, а стіни від промерзання, кажуть у селі, ніщо так не береже, як очерет

«Навесні очерет знімали і зберігали протягом літа окремо. На зиму, як і навесні, хату білили і знову обкладали очеретом. Снопики, які своє відслужили, замінювали новими. Аби вони щільно приставали до хати – поверх очерету використовували дерев’яні планки. Подекуди, пам’ятаю, обставляли господарі помешкання і кукурудзинням. Але його й вистачало, що на зиму. А очерет – довговічний і вигляд оселя має гарний. Дехто й донині так хати утеплює», - каже Микола Дрозд, показуючи на ошатну хатинку в очеретяній одежині.

Микола Дрозд розповідає, що утеплювати очеретом хати – технологія давня

Її господарі, хоч і на зиму перебралися з села, утеплити помешкання старим способом не забули: восени обклали очеретяними панелями хату під самісіньку стріху.

Микола Дрозд розповідає, що очерет для утеплення ідеальний тим, що має трубчасті стебла. Вони міцні, не вбирають вологу, мають всередині порожнину, заповнену повітрям. Зібрані в пучки, стебла очерету перетворюються на чудовий утеплювач.

Очерет – довговічний і вигляд оселя має гарний

А ще, додає, очерет не тільки береже хату від промерзання, а й захищає будівлю від руйнування. І, звісно ж, - створює затишок на подвір’ї.

Очеретяну одежину для хати зробити не складно. Заготовляють рослину тоді, коли вона висохне. Найкраще – пізньої осені та взимку, у суху погоду. Очерет жнуть серпом та в’яжуть у снопики, які перев’язують дротом. Далі формують очеретяні «килими». Ними обкладають стіни. Очерет не гниє та досить легкий. За день нагрівається на сонці та віддає тепло стінам. А ще не пропускає холод. Навесні очеретяну шубу знімають та зберігають в сухому місці. Такі снопики можна використовувати понад десять років.