ye-logo.v1.2

Власниця будинку каже, що рідна донька вигнала її жити до хліва

Суспільство 4441
Фото: Олександр

Жінка твердить, що матір у неї з чоловіком намагається відібрати хату

«Через стінку в хліві стоять кози, а раніше була корова і свині. Свині прорили дірки, то тепер з хліва до мене залазять щурі, і миші бігають по мені. Підлога погнила. Щоб не провалитися, під ноги поклала дерев'яні щити. А через стіну стоїть сусідський хлів. Там кури і собака. Чи не щоночі будять мене о третій ранку. Все ж чутно. Я щурів намагаюся труїти, то ледь сама не вчаділа. А на ніч курчатка забираю до себе, то на ранок немає чим дихати», - скаржиться 66-річна Любов Півторак.
Жінка мешкає в селі Осламів Віньковецького району. За її словами, быльше десяти років тому рідна донька вигнала її з власного будинку. Відтоді Любов Півторак живе у літній кухні, через простінок якої хлів.
«Понад десяти років тулюся на кількох квадратних метрах»
«Зять викинув мене з хати, - продовжує Любов Півторак. - Все пам'ятаю як нині. 18 лютого 2000 року приходжу з базару, а всі мої речі лежать на вулиці. Дочка навіть вазони повиносила. Всі померзли. З тих пір і живу у хліві. Понад десяти років тулюся на кількох квадратах. Кілька років тому встановила конвертор, а то взимку замерзала. Раніше було стільки сварок. Я посапаю капусту, а дочка з зятем прийдуть, і ходять по них. Підгорну картоплю, спеціально на неї стають. А було, що зять іде, і лопатою яблука збиває. І це все на моїх очах».
Жінка показує кімнату, де вона спить впродовж десяти років. У кутку стоїть невеличке ліжечко, розмірами більш схоже до дитячого (поперек кімнати більше просто не поміститься). Над ліжком висить ікона. Збоку на стільцях навалена гора одягу. Праворуч під грубкою стоїть швейна машинка, котра також завалена речами. Ось і все умеблювання. В сусідній такій же за розмірами кімнатці столик з радіоприймачем.
Любов Півторак з чоловіком розлучилася 26 років тому. Нині у чоловіка інша сім'я, а тоді троє дітей залишилися з матір'ю. Всі жили у хаті збудованій батьком Любові.
Згідно з рішенням суду будинок належить Любові Півторак
«Це моє помешкання, і мій колишній чоловік не має до нього ніякого відношення. Хату власними руками збудував мій батько, ветеран війни. Це моя спадщина. І за документами як хата, так і все обійстя моя приватна власність. А донька і зять тут лише приписані. Та кому, що скажеш. Погляньте, я вже десять років у судах не можу правди знайти, - каже Любов Півторак. Жінка з шухляди дістає пачку листів, розкладає їх на столі. З кожного дістає повідомлення про судові слухання.
Донька Любові Тетяна Дрига, як і її чоловік Олександр працюють в Осламівській школі вчителями. Жінка - вчителем початкових класів, чоловік викладає фізику. У подружжя своє бачення цієї проблеми.
«Просто жінці нудно, - каже Тетяна Дрига. - Вона все життя прогуляла, а батько залишив половину будинку мені. А вона хоче забрати в нас весь будинок. Хату в нас відсудила, і хоче нас виселити. Сусіди її бояться, бо вона кляне».
«Ніхто її не ображає, - долучається до розмови Олександр Дрига. - І до хати ми її пускаємо. (Запитую,чи є у жінки ключі від помешкання). Ключів немає. Ми їй двічі пропонували, навіть на суді при свідках. Вона відмовилася».
У тій же школі вчителькою молодших класів працює молодша донька Любові Півторак.
«Мені і сестру, і матір шкода, а виходу не бачу»
«Та ніби було все добре, - розповідає Оксана Ткач. - А тут сестра почала робити в хаті ремонт. На вулицю взимку винесла всі мамині речі. Там усім заправляє Тетянин чоловік. Як він скаже, так і буде. Мені і сестру, і матір шкода. Але тут найшла коса на камінь. Мама вперта, а сестра ще впертіша. Я б на місці Тані вже б давно ступилася, щоб не бачити і не чути тих сварок. Щоб в хаті був спокій. Тим більше, що є куди. Сестра з чоловіком купили в селі у радгоспу 4-кімнатну квартиру. Думала, може вони хочуть жити в хаті. В селі у мене є хата, я вже пропонувала помінятися на їх квартиру. Не хочуть. Я вже втомилася від цього, а виходу ніякого не бачу».
Колишній чоловік Любові Півторак подав на жінку до Вінницького апеляційного суду на позбавлення майна. Раніше Віньковецький райсуд виніс рішення на користь Любові Півторак. Нині матеріали справи перебувають у суді.
«Вони хочуть моєї смерті, - каже Любов Півторак. - Не знаю, чого донька до мене так ставиться. Я ж її ніколи пальцем не зачепила. Та я до кози палиці не візьму, не те, що дитину вдарити. А вона мені ще погрожує. Каже: «Я тебе вигнала з хати, то ще з кухні вижену. А будеш багато базікати, так дам, що до ранку не доживеш». Якось дочка і зять збираються до церкви, а він каже: «Простіть». А за що його простити. За те що вигнали мене з власної хати?
 

Коментарі:

Адміністратор 09.06.2011 16:51

Вікторе, дякуємо за зауваження. Дійсно, ви праві. Закралася помилка, ми вже виправили.

Віктор 09.06.2011 16:46

Чи може я не уважно читаю?

Віктор 09.06.2011 16:46

" Все пам'ятаю як нині. 18 лютого 2010 року приходжу з базару, а всі мої речі лежать на вулиці. Дочка навіть вазони повиносила. Всі померзли".  -якесь протиріччя - "Десять років тулюся на кількох квадратних метрах". згідно дати пройшлопівтори роки а не десять!!!!!!!!!!!!

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую