«Про те, що у мене трійня, дізналася лише після пологів»

Взагалі ж Полонщина – один з районів, де живе найбільше багатодітних родин. «Народження трійні – не повсякденне явище, – каже заступник головного лікаря Полонського району Іван Савіцький. – І ми трохи хвилювалися, адже востаннє трійнята в районі народжувалися тридцять років тому. Але, на щастя, все минуло добре. Хоча за останній рік у нас зросла кількість багатоплідних вагітностей. Приміром, народження двійнят зросло останнім часом десь на тридцять відсотків. Зараз в районі є дві вагітні з екстракорпоральним заплідненням». Але у випадку Ганни Білик все відбулося природним шляхом. Як кажуть медики, діти народилися доношеними і, як для трійняток, досить великими: 2 170, 2 230 та 2 810 грамів. «Зазвичай, молоду маму з дитиною виписуємо з лікарні на третю-четверту добу, у цьому випадку ще трішки поспостерігали за  немовлятами і виписали їх на п’яту добу. І діти, і мама почуваються добре», – каже Іван Леонідович. А вдома на маму та братиків з нетерпінням чекали ще дві сестрички – семирічна  Сніжана та чотирирічна Іванка.
ЖІНКА З П’ЯТЬМА ДІТЬМИ ТУЛЯТЬСЯ В ОДНІЙ КІМНАТЦІ
Біля хвіртки невеличкого будинку нас зустрічали двійко вертких дівчаток. Сніжана та Іванка раді гостям, яких за день, коли мама з трьома маленькими братиками повернулася додому, до них приходило багато. Тільки що їх знімало столичне  телебачення. Тепер же приїхали кореспонденти з Хмельницького. А от новоспечена багатодітна мама виглядає трохи розгубленою. Запрошує у невелику хатинку. «У цій кімнаті я й живу з дітьми, – пояснює жінка. 
– Ще у будинку живе моя мама і три сестри. Нам дуже потрібна допомога у покращенні житлових умов. Не знаємо, куди й звертатися. Як жити в одній кімнаті з п’ятьма дітьми?».  У кімнаті справді ніде повернутися. Два великі ліжка, дитяче, стіл, шафа, телевізор, столик. Для маленького ліжечка місце знайшлося посередині кімнати. Троє братиків помістилися  поки поперек ліжечка, яке дісталося їм у спадок від сестричок. Але незабаром воно для них буде замалим. Нові ліжечка багатодітній родині ні за що купити. Та й куди поставити? 
«Мабуть, доведеться винести стіл, – робить припущення Ганна. – І купити триповерхове ліжечко. А ще нам потрібен візочок для трійнят. Таких у нас не продають. Може, у Хмельницькому чи Києві й можна знайти, але хто туди поїде?». Грошей на ці великі  покупки родина не має. Велику надію покладають на виплати, які мають отримати від держави. Але будуть вони через місяць-два. «Витрачатиму все на дітей, – ділиться планами багатодітна мама. – Але грошей ще немає, а одяг, памперси, ліжечка, візочок потрібні вже зараз. І все таке дороге! Лише щоб забрати з пологового будинку дітей, купили три шапочки,  три кофтини, троє повзунків та три пелюшки. І все це обійшлося майже у двісті гривень. А скільки одягу ще потрібно! Зараз щодня витрачаю півупаковки памперсів, незабаром йтиме  ціла». Місцева влада не змогла пропустити таку подію – Ганну та її маленьких богатирів вітали ще у пологовому будинку. Подарували пральну машинку. Й пообіцяли, що шукатимуть можливість, аби виділити трійнятам няню. Родина сподівається, що влада не забуде багатодітну родину, а й надалі допомагатиме. 
ЩОБ СЛАВИЛИ МАМУ, ХМЕЛЬНИЧЧИНУ Й УКРАЇНУ
Народження трійнят стало для Ганни справжнім сюрпризом. Маючи двох донечок, жінка мріяла про сина. Хоча, зізнається, й проти третьої доньки нічого б не мала проти. Але  під час ультразвукового обстеження майбутню маму ошелешили: будуть двійнята. Вже й імена хлоп’ятам придумала: Мирослав і Святослав. Яке ж було здивування, коли у пологовій залі сказали, що синочків... троє! «Я була просто у шоці, – зізнається Ганна. – Але згодом прийшло заспокоєння і задоволення. Насамперед – що діти здорові. Вийшло, що я чекала третю дитину, а Бог дав мені трьох дітей. Довелося додумувати третє ім’я. Вирішила, що буде Ярослав. Колись на Русі були три такі князі. Нехай славлять свою родину,  Хмельниччину й Україну». Перші дні вдома братики почуваються добре. Сніжана й Іванка по черзі підходять до ліжечка, гладять хлоп’ят по голівках і обіцяють допомагати мамі в усьому. Ганна теж налаштована оптимістично: «Дав би Бог здоров’я, й помаленьку впораємося. Я завжди хотіла мати багатодітну родину».