«Прийде час – ми «віддячимо», за все і всіх»: у Хмельницькому попрощалися зі снайпером Убертом Мрачковським | Новини Хмельницького "Є"

Уберту Мрачковському було 33 роки. Фото: автора

Його залізним правилом було: «Я знищую ворогів, а не людей».

22 листопада 2021 року. Ворота на територію 8-го окремого полку спеціального призначення, що дислокується в Хмельницькому, відчинені. Хмельничани з квітами, на яких пов’язані чорні стрічки, йдуть прощатися з Героєм Убертом Мрачковським, життя якого 19 листопада забрала ворожа куля. Хтось знав його особисто, хтось просто з новин дізнався про смерть 33-річного снайпера. Але ті, хто прийшов до військової частини, не стримували сліз. Люди прийшли, щоб подякувати захиснику, який від початку російсько-української війни не ховався десь, а пішов добровольцем боронити Україну.

«Ми з ним завжди були разом», - каже рідний брат Уберта Роман, який тримає попід руку їхню рідну тітку. Вона для обох як мати. Рідна матір братів померла в 2008 році. А в 2017-у відійшов у вічність і батько.

«У мене ще один племінник був – Якушко (Анатолія Якушка поховали в Хмельницькому в листопаді 2015 року – примт. авт.), його теж вбили 5 років тому, - зі сльозами на очах каже рідна тітка Героя Олена Моргуненко. – А Уберт ріс при мені, я його в армію відправляла, на присязі була. Потім, коли він пішов на контракт у десантники, я до нього у Львів їздила. А потім він повернувся в Хмельницький та перекваліфікувався на снайпера. Ви знаєте, мені нещодавно сон снився: я бачу гору та ліс обгорілий, а там стоять солдати. Один із них підіймає автомат і хоче мене застрелити. А ці кулі пролітають повз мене. Я подумала, що мабуть якісь новини будуть недобрі. І ось…»

Прощання з Убертом Мрачковським 21 листопада 2021 року пройшло на території військової частини, в якій він служив

Прощання з Убертом Мрачковським 21 листопада 2021 року пройшло на території військової частини, в якій він служив.

Старший солдат Уберт Мрачковський, якому назавжди буде 33 роки, загинув 19 листопада під час виконання бойового завдання на Луганщині. На війні – від самого початку, з 2014-го. До того ж часу навчався хмельницьких школах 18 та 31, а з 2006 по 2011 проходив військову службу у 80-окремій десантно-штурмовій бригаді. У квітні 2014 року пішов добровольцем на фронт, брав участь у боях за Савур-Могилу, де отримав поранення. Повернувшись до строю, в складі 51-ї окремої механізованої бригади в боях за Дебальцеве проводив евакуацію поранених. У 2015 році був призваний до 3-го окремого полку спецпризначення, а в 2016 році підписав контракт. І в 2017 році, після смерті батька, перевівся до Хмельницького до 8 –го окремого полку спеціального призначення на посаду старшого розвідника-снайпера. Його залізним правилом було: «Я знищую ворогів, а не людей».

Люди, які прийшли вшанувати Героя, схиляли голови та вставали на одне коліно

Люди, які прийшли вшанувати Героя, схиляли голови та вставали на одне коліно.

Командувач Сил спеціальних операцій Збройних сил України Григорій Галаган заявив: «Весь сектор безпеки і оборони знав Уберта Валерійовича як справжнього спеціаліста».

«Я з Убертом познайомився в 2014 році, коли 200 людей з Хмельницької області були мобілізовані та відправлені в 51 бригаду в Новоград-Волинський, - пригадує Артем Комісарчук, який нині мешкає в Тернополі та після того, як рік провів у полоні, був вимушений через стан здоров’я звільнитися з війська. – Він вже тоді мав певний досвід, а тому його одразу поставили старшим групи. Щоб ви розуміли, весь полігон тоді сидів у наметах, а підрозділ снайперів бігав та відпрацьовував тактичні дії». Про загибель товариша дізнався з новин та, як каже, не повірив у це. «Але зв’язавшись із друзями, волонтерами, зрозумів – ми втратили Уберта», - каже Артем Комісарчук.

У Хмельницькому попрощалися з Убертом Мрачковським

У Хмельницькому попрощалися з Убертом Мрачковським.

Хмельничанин Віктор Данилевський в 2015-2016 роках разом із Убертом Мрачковським служив в 3-му окремому полку спеціального призначення: «Це був справжній воїн, як і кожен, хто захищає нас від москальської навали. Але, на жаль, його немає. Ми разом служили рік та 7 місяців, працювали по усіх напрямках Донецької та Луганської областях. Він працював, щоб не дати померти іншим. Про обставини загибелі в нас не прийнято говорити. Але ми все і всіх пам’ятаємо, і прийде час – ми «віддячимо», за все і всіх», - каже побратим загиблого Героя.

«Дуже важко говорити в такі хвилини, - під час прощання говорив Вадим Якушевський, командир групи спецпризначення. - Мій підрозділ втратив одного з найкращих воїнів. У нього був досить нелегкий бойовий шлях, він захищав Савур-Могилу, отримав поранення, але не здався і не відмовився далі вести бій з ворогом. Коли з Дебальцева виводив батальйон 128 бригади, дуже сильно допоміг хлопцям. Це величезна втрата. Уберт гідний найвищих державних нагород. Спочивай з миром, Убе, земля тобі пухом!»