Відомі хмельничани розповіли про свої перші автомобілі: «Москвичі», «Жигулі» та «Фольксвагени»...

Олег Омельчук, ректор Хмельницького університету управління та права:
«Це був «Volkswagen Passat» темнозеленого кольору. Купив я його сам, щоправда, не новий, а вживаний. Але авто було якісне, та й взагалі така німецька іномарка мала багато переваг перед іншими автомобілями. Саме на ньому я отримував свій перший водійський досвід. Тому мій «Volkswagen Passat» трохи натерпівся курйозів на дорозі, мав декілька подряпин через неправильне паркування. На щастя, серйозніші неприємності авто обминали. Через два роки я його продав. Підзбирав ще трохи грошей і знову купив «Volkswagen Passat», але вже новішої моделі. Він мені служить і досі».

Валерій Таратасюк, голова громадської організації «Асоціація хмельницьких ринків»:
«Свого першого автомобіля я придбав ще в 1981 році. І це був страшенно дорогий на той час «Москвич 412». Звісно, сьогодні це вже безнадійно застаріла модель, але тоді, на початку вісімдесятих, завдяки своїй невибагливості й витривалості ця машина користувалася величезною популярністю серед вітчизняних автомобілістів. Вона служила мені років з вісім, аж поки я її не продав. У ній, можна сказати, виросли мої діти. Я був військовим і мене час від часу переводили на службу до інших міст, тож моя родина колесила на “Москвичі” чи не всією країною. Нині мені подобаються японські моделі авто, але собі такої так і не купив. Поки що я “безколісний”.

Андрій Ропотан, головний лікар Хмельницького перинатального центру:
«У мене авто з'явилося в 1993 році. Тоді я назбирав грошей на відносно дешевий «Москвич 2140». Він був не новий, але, я, як то кажуть, довів його до розуму, і він мені служив приблизно чотири роки. Нині маю японське авто «Нісан», котрим дуже задоволений. Взагалі то, я вибирав його за принципом надійності і безпеки, а не за «швидкісними» параметрами, бо зізнаюся чесно, я – порядний водій, правил дорожнього руху намагаюся дотримуватися. А відтак навіть «даішники» мене зупиняють вкрай рідко».

Іван Гончар, депутат обласної ради, співвласник мережі крамниць «Фруктовий рай»:
«Що не кажіть, а чоловік без авто – як без рук. Кожен мріє про власний автомобіль з дитинства. Я, звісно, теж мріяв. Але щоб здійснитися бажанням, довелося чимало попрацювати. І я працював. На заробітках за кордоном. Приїхав додому і купив «ВАЗ 21013». На щось солідніше не вистачило грошей. Це було авто, на котрому день їдеш, а два, засукавши рукава, ремонтуєш. Нині в мене «Nissan». Я віддаю перевагу японським автомобілям. Таким, щоб не підводили в дорозі».

Наталя Валевська, співачка:
«На весілля свекор подарував нам «ВАЗ 21011». Ось на ньому я й набиралася водійського досвіду. А мій чоловік був першим інструктором. Він, на щастя, не кричав, коли я, бувало, заїжджала «не туди». Терпляче пояснював, як треба переключати передачу, як правильно паркуватися. Зате нині я – єдиний водій, поруч з яким у дорозі він може подрімати, бо з іншими – не стулить очей. Щоправда, після автокатастрофи, в яку ми потрапили у 2007 році (по дорозі до Хмельницького, поблизу Любара, вантажівка «підрізала» позашляховик співачки, і той від удару перекинувся чотири рази. – прим. авт.) довго не могла вийти з шоку. Ми тоді, дякувати Богові, дивом залишилися живими. Зо два місяці я взагалі не могла сісти до автівки, і півроку не брала до рук керма. Нині я знову на водійському сидінні почуваюся впевнено. У мене – «Мercedes-Benz F 100». Днями з'явився ще один автомобіль, щоправда, іграшковий та ще й «ДАІ». Його подарували друзі на день народження».