«Він дуже любив життя»: у Хмельницькому попрощалися з Героєм Віталієм Лозою

Сьогодні, 6 серпня, Хмельницький вшанував ще одного захисника України, чиє життя обірвалося на війні, яку росія продовжує вести проти України. Віталій Лоза загинув на Донеччині 28 липня. Нині він у віці 35 років спочив на вічно в Хмельницькому.

«Я колись працювала в сьомій школі, була класним керівником цього хлопчика – веселого, активного, жвавого, завжди з гітарою, готового усім допомогти, - крізь сльози промовляє Валентина Проскуровська. - Може життя в нього склалося не так, як могло, але він зробив усе, щоб ми всі добре жили. Весь час у класі щось траплялося, я сварилася на учнів, а він з Сергієм Левчуком прийдуть і кажуть: «Ну, що ж ви сердитеся?! Все буде добре, ми все зробимо так, як ви кажете». Він був, знаєте, таким… заспокійливим. Вчився гарно».

До будинку ритуальних послуг, що на Хороброго, 5а, прийшли друзі, однокласники, рідні та навіть ті, хто не знав Віталія Лозу, щоб віддати шану Герою.

Пані Валентина каже, що навіть після випуску в школи Віталій спілкувався з нею. «Він приходив до нас вчити дітей грати на гітарі. Це було так класно, коли старші навчають менших, - згадує колишня вчителька Віталія Лози. - Він дуже любив життя, собак, людей. Після школи він пішов вчитися на кухаря, але так і не працював за спеціальністю, мабуть, то було не його. Не склалося якось. А, як почалося вторгнення, пішов добровольцем».

6 серпня у Хмельницькому прощалися з Віталієм Лозою.

Віддати шану загиблому Героя прийшов і начальник управління культури та туризму Хмельницької міської ради Артем Ромасюк. Він давно був знайомий із Віталієм Лозою. «У дитинстві, навчаючись в музичній школі №1 імені Миколи Мозгового, я і познайомився з Віталієм. Ми разом ходили в один клас, до одного викладача, по класу баяну. Ми грали разом в оркестрі. Він завжди був спокійним, веселим, врівноваженим, - згадує Артем Євгенович. - І сьогодні він віддав своє життя за Україну. Тому, власне, кожен з нас має приходити на поховання наших Героїв, віддавати їм шану, тому що завдяки їм ми можемо тут жити, продовжувати своє життя, ростити своїх дітей та вірити, що ми переможемо і наше майбутнє буде світлим.

6 серпня у Хмельницькому прощалися з Віталієм Лозою.

«Він же виріс у мене на очах. Всі троє. У Віталія є два брати, один з яких також нині на війні, - каже пані Ганна, яка є сусідкою батьків Віталія Лози. - Дуже добра родина, діти хороші… Що можна сказати?... Дякуємо йому, що захищав нас, що ми спимо спокійно. Вічна пам’ять».

Віталію Лозі навічно 35 років.

Нагадаємо, впродовж 4 серпня надійшли трагічні звістки про втрату трьох захисників України, які родом з Хмельниччини. Зокрема, Георгій Антохов-Хлібороб з Кам’янця-Подільського загинув у Донецькій області. А Олексій Дем’янчик зі Старосинявської громади й Олег Козловський з Ярмолинецької громади померли у госпіталях від раніше отриманих поранень.