Працює протиповітряна оборона, або Що рятує нас від рашистських ракет

Окупанти продовжують здійснювати масові обстріли цивільної та критичної інфраструктури України. Випускають від кількох десятків до понад пів сотні ракет. Для підсилення ефекту рашисти використовують дрони-камікадзе. Хоча від таких атак надалі страждає мирне населення, більшість ворожих боєприпасів не досягає своїх цілей. Їх все ефективніше збивають захисники України. Оскільки сайт «Є» вже писав, чим нас обстрілюють загарбники, варто розповісти й про те, що нас захищає. Про нашу протиповітряну оборону.

Система протиповітряної оборони (ППО) складає з кількох ланок. Фактично першою є радіолокаційні станції. Їхні радари фіксують ворожі літаки, гелікоптери, ракети й безпілотники, які загрожують нашій безпеці. Отримавши повідомлення про небезпеку, починають працювати наступні ланки протиповітряної оборони. Зокрема, зенітні ракетні комплекси.

Це можуть бути ще модифіковані радянські комплекси «Бук» і «С-300» або сучасне західне озброєння. Наприклад, передані Німеччиною «IRIS-T». Фактично це бойові машини, які стріляють ракетами по ворожих цілях. Ще однією ланкою є наші літаки, які у повітрі перехоплюють рашистські знаряддя смерті.

Системи «IRIS-T» вже гарно себе зарекомендували проти російських ракет. Фото: ілюстративне en.wikipedia.org

Крім них, наші воїни використовують переносні зенітні ракетні комплекси «Ігла», «Stinger» і «Starstreak». Для кращого розуміння читачів: вони схожі на гранатомети. Ці ПЗРК призначені знищувати літаки та гелікоптери, які летять на низькій висоті. Нині їх використовують й для знищення дронів-камікадзе. Втім, нашим захисникам вдається збивати такою зброєю навіть ракети.

Так, своєю влучністю відзначився воїн зенітної ракетної бригади імені гетьмана Пилипа Орлика Повітряного Командування «Південь» Ярослав. Впродовж 10-11 жовтня він зумів з ПЗРК «Ігла» збити чотири рашистські крилаті ракети.

За два дні Ярослав збив одразу чотири рашистські ракети. Фото: Командування Повітряних Сил ЗСУ

«Під час пуску завжди є хвилювання, але головне — результат, адже незбита крилата ракета може накоїти біди. Почуття відповідальності допомагає впоратися з тривогою та впевнено, з холодним розумом провести запуск ракети. Вийшов, спіймав ціль, супроводив, натиснув спуск — ракета вийшла. І швидко перезаряджаєш ПЗРК. Від’єднав пусковий механізм, приєднав його до наступної «труби» й продовжую працювати по цілях», — навели слова Ярослава у Командуванні Повітряних Сил.

Українська система протиповітряної оборони стає дедалі ефективнішою

Останнім часом бачимо, на перший погляд, парадоксальну ситуацію. Кількість ворожих ракетних обстрілів зменшилася, але вони стали більш масовими. Оскільки українська система ППО за час масштабної війни стала міцнішою рашисти не можуть випустити лише кілька ракет. Їх просто зіб’ють. Щоб знищувати нашу цивільну та критичну інфраструктуру, їм потрібно запускати одразу кілька десятків, аби хоча б частина з них долетіла до своїх цілей. Однак, щоб їх назбирати, ворогу потрібний певний час.

Наприклад, це підтверджують результати масового обстрілу, який стався вранці 31 жовтня. За інформацією Командування Повітряних Сил, загалом окупанти випустили понад 50 крилатих ракет Х-101 і Х-555. Били ними з півночі Каспійського моря та з району Волгодонська Ростовської області. З них наші захисники збили 44 ракети.

Як пояснив в інтерв’ю виданню «РБК-Україна» речник Командування Повітряних Сил Юрій Ігнат, фактично Україна створила унікальну систему ППО, якої немає ніде у світі. Поряд зі старими радянськими комплексами використовується сучасне західне озброєння. Допомагають збивати ракети наші винищувачі та військові з переносними зенітними ракетними комплексами.

Чому не усі ракети вдається збити?

За словами Юрія Ігната, наразі найлегше нашим воїнам збивати ракети, які летять зі швидкістю приблизно 900 кілометрів за годину. Йдеться про «Калібри», Х-101, X-555, Х-59. Натомість більшість нинішніх систем менш ефективна проти тих, які летять понад три тисячі кілометрів за годину. Наприклад, нашій системі ППО важче перехопити ракети Х-22, Х-31, «Онікс» та «Іскандер».

Також варто розуміти, що крилаті ракети та безпілотники можуть летіти на низькій висоті та кілька разів змінювати траєкторію польотів. Це дає їм змогу використовувати особливості ландшафту, щоб стати менш помітними для радарів і обходити зони дії ракетних зенітних комплексів. Наприклад, для цього деякі ракети, які націлені на західні області України взагалі вдираються в повітряний простір Молдови. Так, 31 жовтня уламки однієї з них навіть впали на території сусідньої країни.

Про це говорять і західні експерти. Наприклад, старший політичний радник Європейської ради з міжнародних відносин, колишній офіцер сил ППО Густав Грессел, чию аналітику переклало українською видання «Texty.org.ua».

Невдовзі Україна має отримати від США два надзвичайно ефективні комплекси «NASAMS». Фото: ілюстративне en.wikipedia.org

За його словами, немає жодної зброї, яка буде ефективною проти всіх типів ракет, адже вони різні за швидкістю, курсом і висотою. Тому протиповітряна оборона має бути багаторівневою, а різні системи — підтримувати одна одну. Втім, головна проблема України полягає не в ефективності наявних систем, а в їхній кількості. Територія країни надзвичайна велика, а міст, електростанцій та інших важливих цілей — багато. Через це неможливо повністю закрити небо. Тому захід має постачати якомога більше комплексів протиповітряної оборони та боєприпасів до них. Однак навіть і цього замало.

«Протиповітряна оборона не була пріоритетною для Заходу впродовж останніх 30 років, оскільки Талібан та інші наші вороги не мали потужних військово-повітряних сил. Більшість систем протиповітряної оборони в Євросоюзі розробляли на комерційній основі, оскільки існував експортний ринок, а не тому, що в них були зацікавлені наші армії та бюрократія. Це негативно вплинуло на виробничі можливості та доступність таких систем», — зазначив Густав Грессел.

Читайте також: Відключення електроенергії у Хмельницькому: Симчишин відповів на поширені питання