«Війна — це травматична епідемія»

Досвідчений ортопед-травматолог з Харкова Сергій Хмизов нині приймає, консультує й оперує маленьких пацієнтів у Тернопільській обласній дитячій лікарні. До нього на консультацію приїжджають батьки з дітьми не лише з Тернопільщини, а й з інших областей України, і навіть з-за кордону.

Сергій Олександрович – заслужений діяч науки і техніки України, професор, доктор медичних наук, керівник клініки дитячої ортопедії та наукового відділу Інституту патології хребта та суглобів імені професора Ситенка Академії медичних наук України у Харкові.

У квітні минулого року Сергій Хмизов був у відрядженні у Дніпрі. Саме у цей час ворожа ракета поцілила у вокзал в Краматорську. Сергій Олександрович разом з своїм учнем, завідувачем травматологічного відділення обласної дитячої
лікарні Дніпра Віктором Рокутовим, іншими лікарями оперував та рятував життя пораненим дітям. Лікарю, який багато бачив у своєму професійному житті, боляче розповідати про ці ситуації, які спровокувала війна.

Все життя – у роз’їздах…

Сергій Хмизов народився у Миколаєві. Його батько був військовим, тож довелося багато мандрувати з родиною різними містами тодішнього Радянського Союзу. Після закінчення Одеського медичного інституту Сергій Олександрович спочатку працював у Миколаєві, потім - у Харкові. Тут він закінчив ординатуру, аспірантуру, захистив кандидатську та докторську дисертації. Багато українців, хто отримував різні складні травми, їхали саме до Харкова, бо знали, що у цьому місті — найкраща школа травматологів-ортопедів в Україні, є певна база, наукові напрацювання і новітнє медичне обладнання.

Сергій Хмизов розповідає, що у медичний заклад приїжджали пацієнти з травмами й ортопедичними проблемами не лише з України, а й з Казахстану, Прибалтики, Білорусі, росії. За словами лікаря, до повномасштабної війни він та його колеги у Харкові за рік приймали понад дві тисячі пацієнтів, виконували надскладні операції. До речі, харківські хірурги оперують немовлят одразу після народження. Допомагають і дітям з церебральним паралічем. Такі діти хоч і не одужують повністю, але починають ставати на ноги, ходити, що полегшує життя і їм, і їхнім батькам. Часто люди не вірять, що можна позбутися вроджених вад. Проте лікар запевняє, що багатьох проблем можна позбутися, просто треба залучитися вірою в одужання та підтримкою досвідчених спеціалістів.

Війна змусила поїхати у Тернопіль

Після повномасштабного вторгнення російських військ Сергій Олександрович допомагав пацієнтам, які лікувалися у Харкові, повернутися додому. Але були й такі, яким нікуди повертатися, адже росія окупувала їхні рідні міста і села.
Тож у лютому він допоміг маленьким пацієнтам з Мелітополя, Маріуполя і Бердянська переїхати до Львова, а згодом — і у Польщу.

Сорокарічний син Сергія Олександровича Руслан теж хірург, залишився у Харкові. А дочка Дарія, яка закінчила Харківський медичний університет, зараз підтверджує диплом в Австрії. Дружину Ірину ще з трьома родинами Сергій Олександрович вивіз у Болгарію, а сам повернувся до Харкова. А згодом, коли обладнання інституту Ситенка передали у військовий шпиталь, на запрошення друзів вирішив тимчасово працювати у Тернополі. Каже, що у Тернопільській обласній дитячій лікарні дуже сприятлива атмосфера, колеги і персонал доброзичливі. Та й пацієнтів багато, адже хірург виконує надскладні операції. Приїжджають навіть колишні пацієнти. Так у Харкові наприкінці 2021 року лікар виконав операцію з подовження кінцівок 12-річній дівчинці з Донеччини. Нині місто, де живе дівчинка, отимчасово окуповане. Відтак мама з донькою через росію, Литву, Польщу добиралися у Тернопіль на завершальний етап операції.

Сергій Хмизов каже, що війна — це травматична епідемія. Багатьом доведеться довго відновлюватися. Й лікарі готові всебічно допомагати у цьому українцям. Так, усі разом, кожен на своєму місці ми наближаємо нашу Перемогу.

Галина ВАНДЗЕЛЯК, Тернопільська обласна газета «Свобода».

Матеріал надрукований у рамках проєкту «Підтримка місцевих (районних, міськрайонних, міських, обласних), всеукраїнських газет та поширення важливої інформації» за підтримки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX).