Відомі подоляни зізналися про те, що не любили в школі

Сергій Фесун, екс-голова Старокостянтинівської районної ради:

«Я завжди був відмінником, тому любив майже усі предмети. Єдине, чого не любив – це хімія. Не знаю чому, але терпіти не міг. З великим задоволенням ходив на уроки української та російської літератури і математики, тобто, був гуманітарієм з математичним ухилом. До того ж поведінка, як у всіх відмінників, була зразковою. Мене вчителі хвалили і ставили у приклад іншим. Я навіть «радянську кар’єру» зробив: був старанним жовтеням, піонером і комсомольцем. І завжди - активістом. Це вже потім пішов у «Батьківщину» і почалися проблеми (сміється), але я все одно нічого з минулого не поміняв би».

Сергій Пазюк, заступник голови Волочиської районної ради:

“Хоч загалом навчатися мені подобалося, але було кілька нюансів, які дещо затьмарювали позитивні враження від школи. Звісно, усе це — дитячі спогади. Найперше, що не сподобалося, це те, що у першому класі мене посадили за одну парту не з тією дівчинкою. Але у другому класі мені таки вдалося розділити парту з вподобаною однокласницею, Людою. Моя хата була одразу біля школи. І було дуже образливо, що я не можу показати усьому селу, яка у мене гарна сумка, а потім — дипломат. Так само це стримувало від бешкетування: адже учителі йшли додому повз мою хату, і батьки одразу дізнавалися про все, що я накоїв. У першому класі я не любив обідати у школі, бо там змушували доїдати усю кашу й увесь суп. А ще я чомусь ніколи не хворів на грип та застудні захворювання. І тоді, коли більшість однокласників мали “додаткові канікули”, мусив сидіти на уроках. З предметів подобалися усі, мова і література — більше, математика — менше. На жаль, не вдалося добре вивчити англійську, бо у нас щороку змінювалися вчительки. Тільки прийде молода — й одразу виходить заміж і виїжджає до чоловіка”.

Слов’ян Воронецький, начальник Хмельницького міського управління праці і соціального захисту населення:

«Мені школу взагалі згадати вже важко, а тим більше те, чого я не любив! Хоча, здається в мене й не було такого, я ж був старостою класу, показував приклад.. У навчанні завжди був хорошистом, старанно вчив усі предмети. Єдине, що мені важко давалася - це математика, можливо тому я її недолюблював. Решта ж усе, що пов’язане зі школою згадую із задоволенням: комсомол, уроки, вчителів, безтурботне життя… Хоча, був у мене період, коли я мусив ходити до свого двоюрідного брата, який не хотів ходити на уроки і приводити його. Щоразу, коли він не з’являвся, з'являлася його класна керівничка і просила, щоб я його привів. Напевне, це мені й не дуже подобалося».

Ірина Трунова, начальник обласного управління культури та туризму:

“У мене від школи залишилися лише позитивні спогади. Ці роки я любила настільки, що, напевно, протягом десяти-п'ятнадцяти років після закінчення Хмельницької середньої школи №16 усім своїм вчителям відправляла вітальні листівки. Можу лише сказати, що не дуже мені давалася математика. Я, як абсолютний гуманітарій, надавала перевагу мовам і літературі, а ще дуже любила фізкультуру. Та мій викладач математики Людмила Михайлівна Будріна, за що я їй вдячна, часто робила мені поблажки. Напевно, через мою активну шкільну суспільну діяльність”.