Семирічна письменниця-волонтерка з Хмельницького отримала грамоту від Залужного

Римувати Софійка Подолянчук почала лиш навчившись вимовляти перші слова. За ними пішли речення, стовпчики. У шість дівчинка вже завела зошит, куди записувала, як сама каже, надиктовані музою сюжети. Запевняла, що її мета – залюбити у чтиво діток, які зовсім не люблять читати. І дівчинці це вдавалося: цікаві сюжети анітрохи не програвали знаним дорослим авторам.

З початком повномасштабного вторгнення тоді ще першокласниця Хмельницького НВК №10 постійно задавалася питанням: яким чином вона може допомогти захисникам.

«Роби, що роблять інші дітки», - радила матуся, маючи на увазі участь у шкільних ярмарках, малюнки й поробки на фронт.

«Я не хочу, як інші, це буде, ніби в когось списала, - заперечило талановите дівча й додало: «Я напишу книжку».

Грамота від Головнокомандувача для Софійки з мамою стала приємною несподіванкою

Захоплююча казка про пригоди вередунки мопсюні-мандрівниці, що вмістила п’ять розділів, дуже швидко старанним почерком лягла на папір. Сама дівчинка створила й ілюстрації до неї. 50 примірників книжки Ольга Володимирівна, мама, видала власним коштом. Вона розлетілася миттєво. Виручені гроші дівчинка віддала волонтерам БФ "Армія SOS", за них придбали турнікети бійцям.

Зрозумівши, що її вклад важливий, обдарована хмельничанка не зупинилася: дуже скоро світ побачила друга неймовірно захоплююча книжка «Безголосий друг», про інтригуючі приключки людської тіні, яка все ніяк не хотіла виконувати своє основне завдання – повторювати усе за дівчинкою Оленкою, до якої прикріплена. Її наклад був вдвічі більший від попередньої. Виручена сума разом склала 12 400 гривень. Волонтери того ж благодійного фонду витратили її на найнеобхідніше для воїнів.

Третя книжка маленької авторки, над якою зараз працює, знайомитиме читача з «Чарівною істотою на ім’я Луї». Вона вже налічуватиме 150 примірників. Кошти на друк знову дали рідні, матуся й дідусь з бабусею. Дівчинка мріє все ж знайти спонсорів, аби книги видати у великій кількості, адже хоче придбати нашим військовим ракетний комплекс HIMARS.

«Вона може писати у абсолютно різних жанрах, - розповідає Ольга Володимирівна. – Ніколи не знаєш, що ляже на папір наступним: вірш чи проза, казка чи щось у стилі стендапу. Софія каже: «Мамо, прийшла муза, пиши», я сідаю за ноутбук і пишу під диктовку, вона уважно слідкує, аби все було точно, як надиктовує: якщо там, до прикладу, «та», то його на «але» замінити не можна. Буває, пише сама, чи в зошиті, чи за комп’ютером».

Дівчинка мріє придбати нашим захисникам ракетний комплекс HIMARS

Майже з народження мама, викладачка Хмельницького університету управління та права, виховує дівчинку сама. Софійка не лише напрочуд всесторонньо обдарована, а й не за віком самостійна та дисциплінована: сама й уроки робить, й щоденник заповнює, й рюкзак складає.

Майбутня третьокласниця займається у театральній школі «Те.Ді». Має ролі у дорослих й дитячих виставах, її улюблена зараз «Чаклунка», у якій грає на сцені театру імені Старицького. А ще – дуже багато читає. «Дві – дві з половиною тисячі сторінок на місяць донька прочитує, - гордиться ненька. – Це при тому, що багато часу займають уроки і домашні завдання, театральна школа, теж з творчими домашніми завданнями… А ще ж треба, як усім дівчаткам, погратися з ляльками, ліпити з пластиліну, малювати. Ну і, звісно, писати».

З бабусею маленька господарочка закривала яблучне повидло бійцям на фронт. Для себе вирішила: як закатають п’ятисоту банку, «війна почне закінчуватися». І станеться це уже швидко, адже уже 555 солодких подарунків у баночках з оригінальними римованими підписами від Софії Подолянчук, як-от: «Хто вареннячко з’їдає, той всіх орків подолає», потрапили до бійців на фронт.

555 баночок смаколиків з римованими рядочками від Софійки вирушили на передову

Обдарована дівчинка написала чудовий сильний вірш про Збройні сили України, який, переконана авторка, неодмінно стане піснею.

Днями Софія Подолянчук отримала грамоту від Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного за сприяння Збройним Силам України в наближенні перемоги над ворогом. Для родини, зізнається Ольга Володимирівна, це стало приємною несподіванкою.

«Щиро дякую, мені дуже приємно отримати нагороду, - запевнила маленька волонтерка на врученні. - Але передусім я хочу подякувати нашим військовим і побажати їм удачі, швидкого повернення, Божого захисту та благословення. До речі, я дописую вже третю книгу, й знову долучатимусь до акції на підтримку військових. Тому якщо виникне потреба — звертайтеся, я з радістю допоможу нашим відважним захисникам».

Софія поки не визначилася, яку професію обере у дорослому житті.

«Мрії-плани ще раз-по-раз змінюються, - посміхається мама. – Найголовніше, аби вона і всі українські діти зростали, навчалися і були щасливими під мирним небом рідної держави. Найосновніша мрія Софії зараз – якомога швидша Перемога».

Матеріал підготовлений за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.