Киянин Максим Нестеров стриже та голить поранених бійців у шпиталях

Повномасштабна війна 24 лютого 2022 року увірвалася в родину успішного перукаря Максима Нестерова з першими вибухами в столиці. Тоді з дружиною склали тривожну валізку, речі двох маленьких донечок. Проте виїжджати з міста думки не було. Чоловік взяв власну зброю та вирушав боронити Київ…

Максим народився у Кам'янському на Дніпропетровщині. Вивчився на перукаря. Трудовий шлях розпочав у 2011 році в найкращому на той час у місті салоні краси. Справа дуже захопила його, сподобалося дарувати красу і дорослим, і малим. Чоловік каже, що спочатку вчився шукати спільну мову з клієнтами, розуміти їхні бажання, вподобання. І у нього добре виходило. Тож про обрану професію ніколи не шкодував. Але розумів, що зупинятися на досягнутому не варто – треба розвиватися. Переїхав до Києва й три роки тому відкрив власний салон краси. Попереду було чимало планів і задумів, проте їх перекреслила війна.

Максим допомагав онкохворим діткам отримати перуки, для цього пропонував своїм клієнтам безкоштовно передати волосся. Фото: надане Максимом Нестеровим.

«24 лютого минулого року, владнавши всі справи вдома, пішов записуватися в територіальну оборону, – розповідає Максим. – Пліч-о-пліч з киянами – і знайомими, і незнайомими людьми – облаштовували блокпости, готували різні суміші для «зустрічі» москалів. Завдання тоді ніхто не давав – ми всі робили те, що потрібно було робити в той час».

Коли почалася повномасштабна війна, чоловік зайнявся волонтерством. Фото: надане Максимом Нестеровим.

На початку березня чоловік з дружиною розуміли, що небезпека не зникає. Навпаки, обстріли ставали частішими, тривога наростала. Тож Максим відправив родину на захід України, затим – за кордон. Сам же повернувся до побратимів у столицю, щоб продовжувати чинити опір ворогу. «У квітні почув про потребу в перукарських послугах в Охматдиті, – продовжує чоловік. – Допомога була потрібна і пацієнтам, і персоналу, бо багато хто жив у лікарні через небезпеку потрапити під обстріл, а деяким вже не було куди повертатися. Нас назбиралося близько 15-ти, готових безкоштовно підстригати людей у лікувальному закладі. А перед цим, три роки тому, я з колегами приєднався до ініціативи Hair for Share (Ділитися волоссям). Пропонували своїм клієнтам безкоштовно передавати відрізане волосся на пошиття перук для онкохворих дітей».

Чоловік виконує побажання поранених, які хочуть певної стрижки. Фото: надане Максимом Нестеровим.

Поступово Максим з однодумцями стали допомагати й українським бійцям. Спочатку знайомі Захисники попросили дістати обладнання, затим друзі друзів мали якусь потребу. І так потроху волонтерство захопило будні чоловіка. Довелося збирати кошти, отримувати гуманітарну допомогу, діставати необхідні дефіцитні речі, самим відвозити побратимам із ЗСУ... «Наприкінці травня минулого року мені запропонували стати частиною команди перукарів, які безкоштовно стрижуть, голять, навіть готують до операцій поранених бійців, котрі перебувають у шпиталях, – розповідає Максим Нестеров. – Звісно, я одразу ж погодився».

З того часу на рахунку перукаря сотні пострижених і поголених Захисників. За день може обслужити до 15 людей. У Максима з колегами є визначені дні, спеціальні перепустки. Стараються врахувати побажання кожного. Крім стрижки та гоління, майстри намагаються зарадити з дерматитами та лупою. Професійні засоби їм надають фірми-партнери безкоштовно.

«Найчастіше бійці просять стригти їх найкоротше, проте за бажанням хлопців роблю й інші зачіски», - каже Максим.

Нині чоловік потроху повертається до свого бізнесу. Проте, за його словами, на першому місці залишається волонтерство. Максим, як і всі ми, мріє про Перемогу України. А також вже замислюється над тим, як удосконалити свою справу. Адже хоче, щоб у його салоні було комфортно отримати послуги абсолютно всім. Навіть скаліченим цією жорстокою війною, що розв'язали рашисти. Тож приглядається до специфічного обладнання, яке використовують для подібних цілей за кордоном. «Загалом я дуже сумую за своєю родиною і з нетерпінням очікую миті нашої зустрічі тут, на рідній землі. А коли зазирну в їхні очі – тоді зрозумію, куди мені рухатися далі», – поділився сокровенним чоловік.

Читайте також: «Ми мріємо повернутися в рідне місто, бо там наш дім, наша фортеця»