У трьох громадах області попрощалися із загиблими захисниками

Вічна пам'ять захисникам... Фото: з соцмереж

З Героями прощалися на Теофіпольщині, в Понінці та Меджибізькій громаді.

У трьох громадах області провели в останню дорогу загиблих захисників української землі. З Героями прощалися на Теофіпольщині, в Понінці та Меджибізькій громаді.

На Теофіпольщині в останню дорогу провели жителя села Коров'є - Олександра Сороку.

«Наш захисник пішов у вічність так, як йдуть усі справжні воїни - обороняючи рідну землю. Не так Олександр мав повернутися додому, не так мав зустрітися із рідними, друзями, земляками… Попереду в нього мало б бути мирне та щасливе життя. Проте через російських окупантів, які обірвали молоде життя, його тіло несли у домовині по дорозі, встеленій квітами, а жителі громади стояли на колінах, віддаючи останню шану», - повідомили у Теофіпольській селищній раді.

Поховали оборонця із усіма військовими почестями, під залпи почесної варти та виконання Гімну України, на Алеї Слави.

На Теофіпольщині в останню дорогу провели жителя села Коров'є - Олександра Сороку. Фото: зі сторінки Теофіпольської селищної ради у фейсбуці

Підписатися на канал "Є" в Youtube

У селищі Понінка прощалися із Олександром Государським.

Попрощатися з героєм прийшло чимало людей: найрідніші, односельчани, друзі і знайомі, однокласники, сусіди...

«З перших днів повномаштабного вторгнення Олександр вступив до лав Національної Гвардії. Боровся з окупантами на Донеччині. 15 серпня захисник отримав важке поранення, 11 днів лікарі боролися за життя Героя. Та, не судилося... 26 серпня серце воїна зупинилось...», - повідомили у Понінківській селищній раді.

15 серпня Олександр Государський отримав важке поранення, 11 днів лікарі боролися за життя Героя. Фото: Понінківської селищної ради

У селищі Понінка прощалися із Олександром Государським. Фото: Понінківської селищної ради

А в Меджибізькій громаді в останню дорогу провели жителя села Лисогірка Віталія Шевчука.

«Віталій був люблячим сином, чоловіком та батьком, саме через це ще в 2014 році він пішов захищати свою країну і свою сім'ю. Не так Віталій мав повернутися додому, не так мав зустрітися із рідними, друзями, земляками… Попереду в нього мало б бути мирне та щасливе життя. Проте через російських окупантів, які обірвали його життя, його тіло несли у домовині по дорозі, встеленій квітами, а жителі громади стояли на колінах, віддаючи останню шану», - написали на сторінці громади у фейсбуці.

Поховали Героя із усіма військовими почестями, під залпи почесної варти та виконання Гімну України, на місцевому кладовищі.