«Я зараз працюю на волонтерство, на Перемогу!» - майстриня попри війну не розлучається з творчістю

Киянка, майстер народного мистецтва України Тетяна Попова з творчістю крокує по життю з дитинства. Вона її супроводжує завжди, бувало, в різних проявах, але це незмінна супутниця. Нині пані Тетяна працює в кількох напрямках. Це – петриківський розпис по дереву та кераміці, виготовлення магнітів на лозі та оберегів у національній тематиці. І, звісно, лялькарство! В її талановитих руках народжуються ляльки-мотанки, ляльки в українському стилі з елементами кераміки (обличчя, ручки, ніжки), а також мотанки з сухої трави. Займається ними майстриня у вільний час, бо це водночас для неї відпочинок, а також певною мірою додатковий дохід. Проте якщо вільний час трапляється, а настрою чи натхнення катма, то рукодільниця стверджує, що в такому стані ніколи не береться за лялечки, бо все одно нічого доброго з того не вийде.

Робота й творчість обнялись

Нині Тетяна Попова – соціальний працівник у Територіальному центрі надання соціальних послуг. І тут же вона викладає на волонтерських засадах петриківський розпис, а також проводить творчі майстер-класи з лялькарства в Університеті третього віку Дарницького району. Свого часу працювала художником підглазурного розпису на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі, що у Вишневому. Тож і на роботі, і поза нею Тетяна Попова з творчістю не розлучається. А ще до повномасштабної війни майстриня на постійній основі проводила безкоштовні майстер-класи для всіх охочих зі створення мотанок, петриківського розпису, лозоплетіння. Надихало на таку творчість і місце! Адже у неї був договір із музеєм під відкритим небом «Пирогово», що в Києві. Там пані Тетяну з її виробами та майстер-класами можна було зустріти практично щовихідних.

«Мої готові вироби мені подобаються всі!»

А все через те, що якщо майстриня бачить хоча б тінь сумніву у власній ляльці чи іншій роботі, то переробляє її до досконалості або просто на певний час відкладає. Бо виріб має тішити і надихати – свого творця – то стовідсотково!
Також пані Тетяна ділиться, що нині є проблеми з сировиною для її виробів. Адже з натуральних матеріалів – це колоски, зернові культури, трави, квіти, плоди ягідних дерев, які ростуть у лісах та полях. А через заборону відвідування лісів та полів майстриня нині не має цієї сировини. Тому вироби, для яких вона потрібна, жінка нині не виготовляє. Також негаразди і з керамічними заготовками для ляльок. Адже кераміст пан Олександр, котрий забезпечував лялькарку ручками, ніжками та личками для крихітних ляльок, нині на передовій захищає країну та відносно мирний спокій та сон усіх нас. Тож пані Тетяна сьогодні працює з тим, що є. Зокрема зосередилася на кукурудзяному листі. Планує з нього робити свої лялечки. Для цього кукурудзиння доводиться мити, сушити, дещо фарбувати харчовими барвниками, зберігати в сухому місці.

«Нині дуже багато людей, зокрема моїх постійних клієнтів, виїхали, тікаючи від війни, – каже пані Тетяна. – Тож я переключилася на волонтерство, працюю своїми виробами на нашу майбутню Перемогу! Співпрацюю з волонтеркою Яною Шишкою, котрій надсилаю свої вироби для організації лотерей. Потім ці кошти йдуть на потреби ЗСУ. А ще я допомагаю дівчатам з волонтерської організації «Борщ для ЗСУ». Також мої роботи були представлені на благодійному аукціоні для дітей-сиріт в українському уряді».

Про українську перемогу мріє нині кожен з нас. І ми всі намагаємося долучатися до неї і наближати кожен у свій можливий спосіб: творчістю, фінансовою допомогою, волонтерством...

Ірина ЛЬВОВ.