ye-logo.v1.2
24 Травня, 2019

90-річну Надію Вапничну пограбували, і на чотири доби прив'язали до ліжка

Михайло ЖИЛА Суспільство 3495
Стан потерпілої й донині залишається важким
Стан потерпілої й донині залишається важким. Фото: автора

У злочині підозрюються четверо підлітків, двом з котрих по шістнадцять, а іншим ледь виповнилося тринадцять років

Ввечері того дня мешканка села Смотрич на Дунаєвеччині збиралася до сну. Світло бабуся вимкнула. Над ліжком горіла тільки невелика лампа. Жінка похилого віку саме почала дрімати.
«Коли відчула, як хтось стрибнув мені колінами на груди, - розповідає Надія Вапнична. - Хотіла подивитися, а на голову щось накинули. Руки і ноги почали в'язати. Так мене і розіп'яли. Руки прив'язали до однієї спинки ліжка, ноги до іншої. Я ледь поворухнуся, як один зі словами: «Мовчи, стара с..ко», - одразу вдарив мене кулаками по голові».
Від неминучої смерті стареньку врятувало те, що шнурок, котрий нападники накинули їй на шию, потрапив на підборіддя.
«Думала, що краще вже померти»
«А я мовчу, стараюся не рухатися, - продовжує бабуся. - Думаю, як поворухнуся, а той шнурок злізе мені на шию - задушить. Як тільки застогну, він зразу б'є мене кулаками по голові. А я ховала гроші у шафі, під шкарпетками. Перевернули всю хату. Було у мене до 20 тисяч гривень. Знайшли».
За півгодини все затихло. Надія Василівна мала надію, що все скінчилося. Та жах тільки починався. Бабуся спромоглася лише скинути з голови халат, яким її накрили нападники. Вивільнитися з пут сил вже не вистачило.
«Час від часу пробувала розв'язати пояс зубами, - каже Надія Вапнична. - Та які вже в мене зуби! Нічого не виходило. Так і лежала. Бачу, ранок настає. Лежу цілий день. Вже стемніло. Знову розвиднилося. Знову потемніло. Я думала, що вже не виживу. І сама себе підтримую, молюся: «Боже, не дай мені померти. Боже, дай ще хоч раз на діток подивитися».
А доля ніби випробовувала жінку. На третю добу до Надії Василівни, як і завжди, прийшов соціальний працівник. Двері були зачинені, а на розбите вікно жінка не звернула уваги.
«Чую, Таня мене гукає, - зі слізьми на очах розповідає Надія Вапничина. - Бабо Надю! Бабо Надю! А я їй намагаюся відповісти, що я прив'язана. Хочу крикнути, а не можу. А вона собі подумала, що я не годна піднятися. Поклала хліб на порозі, і пішла. Мене мучила спрага. На вулиці заморозки, а в хаті три дні не палилося в грубі. Було дуже холодно. Особливо вночі. Мені вже хотілося померти, лиш би не терпіти тих мук».
До зв'язаних кінцівок майже не надходила кров. Вони затерпали, і завдавали старенькій нестерпного болю. Бабуся іноді переверталася на живіт. Потім трохи совала ліктями. Це єдині рухи, котрі вона могла робити. Напевне, вони і врятували їй життя.
Після того, як соціальний працівник (чи не остання надія) пішла з порога, минула доба. Напад на жінку похилого вічку стався у вівторок ввечері. А вже минала обідня пора суботи. Старенька втратила останню надію на порятунок. А коли втрачаєш надію… Невідомо, чи бабуся витримала б ще одну добу, якби з Кам'янця-Подільського до неї не приїхали релігійні проповідники. Надія Василівна щосили почала гукати про допомогу, розуміючи, що це її останній шанс. Люди почули, пішли до сільради. Згодом відчинили двері і розв'язали стареньку. Її одразу ж привезли до лікарні.
«Лікарі дивуються, як бабуся вижила»
«Хвора поступила у вкрай важкому стані, - розповідає чергова медична сестра Смотрицької дільничної лікарні Майя Стасюк. - У жінки було зневоднення, загальне переохолодження. На руках і ногах рани від пасків. Кінцівки понабрякали. Думали, що гангрена. Надали першу медичну допомогу, і відправили до райлікарні. На щастя, гангрени не було. Звідти бабусю відправили до нас. Донині її стан залишається важким. Я, та й усі лікарі дивуються, як бабуся вижила».
Підозрюваних у злочині затримали за кілька днів. Правоохоронці кажуть, що їх спіймали на гарячому. Ними виявилися двоє 13-річних підлітків. Як розповіли правоохоронці, хлопці у всьому зізналися і написали явки з повинною. Самі ж затримані свою провину нині заперечують.
«Я не знаю, що з ним робити, - скаржиться бабуся Галина. Вона з дитинства виховує 13-річного Ярослава. У його матері і батька інші сім'ї. Вони практично не провідують сина. - Вдома все робить. А з 6-го класу з компанією піде, то те зробить, то те. Я вже його і б'ю, і прошу, щоб розповів, як воно все було. А він мовчить».
Сам Ярослав на запитання, навіщо він це зробив, лише знизує плечима.
Підлітки кажуть, що у міліції били
Мати 13-річного Євгена переконана, що її син до злочину непричетний.
«Били, то й мусів зазнатися, - каже жінка. - Там були старші хлопці».
«До мене прийшов Ярослав, - розповідає Євген. - Покликав на гурток. Я пішов, а виявилося, що потрібно виламати двері. Я відмовився. А тут біжить Ярослав, і кричить: «Тікай»! Я втік, а його зловили. А потім приписали нам якусь бабцю. Ми там не були. А зізнався того, що били».
Хлопець виховується у багатодітній сім'ї. Крім нього в родині ще 4 братів і сестер.
Мати 16-річного Володимира також запевняє журналіста, що її син ні в чому не винен.
«Три доби його в міліції протримали. Били, тож зізнався. А у слідчому експерименті їм підказали, що говорити. Може, там молодші були. Але вони ж неповнолітні, їм нічого не буде. Тож мусили вказати на когось зі старших», - каже мати Володимира Олена.
Нині Володимир навчається у ПТУ. Хлопець проходить практику в іншому селі.
У телефонній розмові 16-річний Вадим також заперечує свою провину.
«Володя – мій колишній однокласник, - каже Вадим. - Ярослав – приятель Володі. А Гену я взагалі не знаю. Володя здоровий. То він з Ярославом могли таке зробити. А чого я зізнався? Під впливом міліції».
Його мати твердить, що на момент скоєння злочину її син був у Кам'янці-Подільському. Хлопець живе у цивільному шлюбі з дівчиною. В них є чотиримісячна донька.
Усі четверо підозрюваних учні, або колишні учні Смотрицької загальноосвітньої школи. Вчителі кажуть, що не помічали за підлітками будь-якої агресивної поведінки.
«Діти – не хулігани»
«Це було для нас як холодний душ, - каже заступник директора з виховної роботи Оксана Білецька. - У Євгена багатодітна сім'я. Ярослава виховує бабуся. Іноді вони пропускають школу, тож взяті на облік. Але вони не хулігани. Завжди привітаються, піднесуть підручник. З дітьми нормально. Лідерів серед них не було. А про інших двох, то вони після дев'ятого класу в нас не навчаються. Але і за ними ніякої агресії не помічали».
Четвірці інкримінують два розбійних напади, і одну спробу пограбування. Ввечері 7 квітня 2011 року у сусідньому зі Смотричем селі Криничани невідомі вдерлися до хати 84-річної Надії Ковальчук. Нападники зв'язали жінці руки і забрали ювелірні вироби та золоті коронки. Жінка спромоглася вибратися з пут лише на ранок.
Жодна з потерпілих нападників не бачила.
«Відносно неповнолітніх, які вчинили грабіж, порушена кримінальна справа за статтею 186 ч. 2 (грабіж з проникненням у житло). Ця стаття передбачає покарання від 4 до 8 років ув'язнення».
Неофіційно міліціонери кажуть, що Ярослава затримали на гарячому випадково. Один із працівників лагодив у Смотричі своєму дідусеві паркан, коли побачив, як двоє підлітків намагаються зламати двері до 85-річного Костянтина Київського. Працівникові міліції вдалося схопити підозрюваного.
«То добре, що так сталося, - кажуть міліціонери. - Вони б діда так само зв'язали. А він же глухонімий. А ми б кого шукали? Серед колишніх зеків, і алкоголіків».
Тож хто правий, нині має встановити суд. Наразі триває досудове слідство. З підлітків взяли підписку про невиїзд.

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Останні оголошення

Останні фото та відео