Як не купити шмат м’яса з небезпечними паразитами

Стихійні ринки — стихія, з якою боротися важко. Вони є скрізь, і головне — на них є попит. «Дешевше на гривню» - це головне, чим керуються більшість покупців, вирушаючи за домашньою куркою чи «молочною» телятиною до найближчої точки вуличної торгівлі. Спеціалісти кажуть, купувати на вулиці м'ясо без висновку санітарно-ветеринарної експертизи — це як грати в російську рулетку: або поталанить і нині ти покладеш до кошика шмат м'яса, лише припорошеного пилом з вулиці, або разом з ними принесеш до столу туберкульоз, бичачих ціп'яків, трихінельоз та навіть сибірську виразку.

Щоб такого не трапилося, санепідеміологи радять купувати м’ясо тільки у місцях санкціонованої торгівлі, де уся продукція тваринного походження пройшла обов’язкову перевірку. І якщо скептики гадають, що це всього лише паперова волокита для «галочки», насправді усе не так. Поспілкувавшись зі спеціалістами лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи № 1, котра є структурним підрозділом Хмельницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, і розташована на Хмельницькому центральному продовольчому ринку, ми переконалися, що тонни небезпечного м'яса вилучають навіть перед продажем у санкціонованих місцях торгівлі. Там, де, здавалося б, продавцям нема чого приховувати. Можна лише уявити, яку потенційну небезпеку несе продукція, яку продавці не мають жодного бажання перевіряти.

М'ясо з паразитами на вигляд звичайнісіньке

Те, що купувати м'ясо з рук і деінде небезпечно, підтверджує і завідуюча лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи №1 Ніна Бачмага. «Якщо м’ясо заражене якимись інфекціями чи паразитами, на вигляд воно може бути звичайнісіньким. З'ясувати правду може лише експертиза. Тож моя порада: щоб не підчепити заразу, варто просто не купувати м'яса там, де немає ветеринарного контролю. Ось лише минулого місяця працівники лабораторії перевіряли свинину і виявили, що вона заражена генералізованою формою туберкульозу! Приблизно тоді ж не допустили до продажу яловичину, котра мала запах ацетону. Таке м'ясо необхідно утилізувати, і в жодному випадку не вживати в їжу. Адже запах ацетону — ознака небезпечних захворювань у тварини. І саме на це часто-густо покупці стихійних ринків не звертають ані найменшої уваги...»

Ніна Дмитрівна запевняє, що будь-яке “небезпечне м’ясо” не має жодних шансів потрапити на санкціонований ринок, оскільки проходить щоденну експертизу. Робота лабораторії починається задовго до того, як за м'ясом прийдуть покупці.

«Все починається з перевірки документів, – розповідає Ніна Бачмага. - Перш, ніж робити клінічне дослідження, ми перевіряємо, чи є у власника довідка про огляд тварини перед забоєм. Шматків м'яса на ринок не допускаємо: кожна туша обов'язково має мати голову та внутрішні органи. Адже саме дослідивши їх, можна зробити висновок, чи не стане м'ясо потенційно небезпечним для людини».

Збудник «сибірки» ховається в селезінці

Перевіряючи яловичину, спеціалісти спочатку оглядають селезінку, котра може «розповісти» чи не хвора тварина на смертельну для людини «сибірку». Поки не пересвідчаться, що небезпеки немає, тушу навіть забороняють вивантажувати із автомобіля, аби в разі чого не рознести «заразу» по всьому ринку. Далі спеціалісти «читають», мов книжку, серце, зробивши кілька надрізів. «Досліджуємо його на наявність кров'яного згустку, - каже Ніна Дмитрівна. - Його відсутність також може свідчити про цю хворобу. У нас був випадок три роки тому, коли привезли тушу тварини, хвору на блискавичну форму сибірки. І лише відсутність кров'яного згустку викликала недобрі передчуття...»

За будь-якої підозри рішення одноосібно тут не приймають. У таких випадках про «надзвичайну ситуацію» повідомляють усі відповідні служби: санепідстанцію, центральне та обласне управління ветеринарної медицини, управління МНС, навіть карантинну міліцію... Як правило, туші, заражені «сибіркою», спалюють, господарів і лаборантів, які контактували з м’ясом, лікують, інших тварин у господарстві винищують…

«Збудник сибірської виразки може зберігатися у грунті до ста років, - каже Ніна Дмитрівна. - І якщо раніше загиблих тварин захоронювали на сільських худобомогильниках, то нині поблизу них нерідко випасають худобу. Якщо господар вчасно не прищепив тварину від «сибірки», підчепити збудник — справа кількох хвилин. І найгірше, що сибірською виразкою можуть хворіти й люди».

Бичачих ціп’яків позбутися вкрай важко

За словами спеціаліста, часто трапляється, коли м’ясо, яке перевіряють у лабораторії, заражене паразитами. Ніна Бачмага пригадує випадок, коли виявили яловичину, заражену цистоциркозом. Це дрібні кругленькі білі личинки ціп’яків. Якщо людина споживає м’ясо, заражене цими паразитами, то в неї в тілі проростають бичачі ціп’яки — до двох метрів завдовжки, які практично неможливо вивести з організму.

Викликають підозру у фахівців і туші, котрі мають невластивий їм зовнішній вигляд внутрішніх органів. «Селезінка прив'яла, на серці – плями, – констатує Ніна Бачмага. – Це свідчить про те, що у корови була лихоманка і температура. Мабуть, її намагались врятувати від хвороби, але марно. Довелося зробити вимушений доріз. Це м’ясо, згідно з правилами, не можна реалізовувати. Така туша вважається трупом».

Туберкульоз від… свинини

Тушу свині у лабораторії починають перевіряти з голови. Особливо ретельно досліджують лімфовузли. «Свині часто хворіють ангінозною формою «сибірки» та туберкульозом, які вражають підщелепові та завушні лімфовузли, - пояснює Ніна Бачмага. - Ось чому за відсутності голови м'ясо свині на ринок ми не допускаємо. Також перевіряємо його на фіноз та трихінельоз — надто небезпечне для людей захворювання з важким клінічним перебігом».

За підрахунками, лише цього року працівники лабораторії вилучили понад шестисот кілограмів ехінококозної печінки. Потрапивши до шлунково-кишкового тракту людини, личинки ехінококу проникають в кровоносні судини, а в подальшому загрожують розвивитком специфічних кіст в печінці, легенях, головному мозку та інших внутрішніх органах.

Ще один нюанс, на котрому наголошує спеціаліст, стосується молочної телятини, якою часто продавці м'яса заманюють покупців. «Таке м'ясо ми не допускаємо до продажу, - стверджує Ніна Дмитрівна. - Адже згідно з правилами забою, м’ясо тварини, якій не виповнилося 14 днів, вживати в їжу небезпечно, бо воно містить токсини та післяплодні води. До нас таких теляток привозять доволі часто. Але якщо ми бачимо, що в тварини немає чотири пари зубів, - м'ясо до продажу не допускаємо. Незважаючи на це, недобросовісні реалізатори продають його там, де в них не питають довідок — на вулиці».

Свинячі туші із запахом сечі із санкціонованого ринку теж спроваджують. Адже він свідчить про те, що це — м'ясо кнура. За правилами, його, після певних лабораторних досліджень, можна відправляти лише на промислову переробку. Але часто недобросовісні продавці, яким відмовили у реалізації такого м'яса на санкціонованому ринку, везуть його знову ж таки на несанкціонований.

І навіть підфарбовують!

«Якось купила шматок м'яса у вуличних продавців, - розповідає моя знайома хмельничанка Оксана. - На вигляд — звичайнісінька м'якоть. Коли принесла додому, вирішила його сполоснути. Поклала м'ясо в миску з водою і очам не повірила: вода стала помаранчевою! Хто зна, у чому це м'ясо «для свіжості» вимочували...»

«Терміни реалізації м'яса — 72 години, - розповідає Ніна Бачмага. - Близько доби іде на забій, оброблення м'ясної туші, доставку до лабораторії, перевірку. Залишається на продаж дві доби. Що не продали першого дня — зберігають у спеціальних холодильниках на ринку. Те, що не продали наступного дня — подальшій реалізації не підлягає. Скільки діб продають м'ясо на стихійних ринках і як йому подовжують життя — я стверджувати не можу».

Втім, спеціалісти зізнаються, що хитрі продавці, реалізовуючи продукцію в несанкціонованих місцях, таки навчилися давати м'ясу «друге життя». Навіть обвітреним і потемнілим шматкам, які набули сіро-зеленого кольору та неприємного запаху. То що ж роблять продавці, щоб відновити товарний вигляд і надати властивостей свіжого м'яса тому, котре вже почало псуватися? Застосовують «хімію». Щоб надати м'ясу свіжого кольору - замочують в розчині марганцівки. Для «запущених випадків» запускають «важку артилерію» - фуксин. Ця речовина — отрута, і використовується як протигрибкова, для знищення патогенних мікроорганізмів. Вимочивши шматок у розчині фуксину, м'ясо стає на вигляд свіжим, наче кабанця щойно закололи, без неприємного запаху та кольору.

Але все ж розпізнати цей спосіб фальсифікації можна. Візьміть із собою провсяк випадок паперову серветку. Прикладіть її до м'яса і потримайте декілька секунд. Якщо його «освіжали» у фуксині, то ви відразу ж побачите на серветці яскраво-рожевий слід. Але якщо так сталося, що ви не змогли перевірити м'ясо під час покупки, то вдома покладіть шматок в холодну воду. Якщо вона стала оранжевою чи рожевою кольору, то таке м'ясо краще в їжу не вживати.