Анатолій Бадрай замок Острозького побудує... з сірників

Гараж Анатолія Бадрая, розташований неподалік його квартири в багатоповерховому будинку невеличкого містечка, швидше нагадує творчу майстерню. На величезному дерев’яному столі, стелажах, замість звичних запчастин та інструментів, розмістилася ціла виставка виробів із сірників.
“Ще в минулому році тут стояв моторолер. А, коли, після важкої перенесеної хвороби мені ампутували ногу і довелося його продати, думав, гараж буде пустувати. Та, виявляється, згодився для іншої, не менш важливої справи”, – каже сімдесятидворічний Анатолій Дмитрович.
Милують око своєю неповторною красою та унікальністю виконання храми, палаци, альтанки та інші чудернацькі архітектурні витвори. Петербурзький Нікольський собор, паризька Тріумфальна арка, Казанський собор, костел Паризьких дипломатів, Свято-Покровський храм на острові Хортиця, недовершений театр імені Пушкіна, різноманітні будиночки та альтанки – майже точні, тільки виконані у масштабі, копії справжніх споруд.
“Я все життя працював кранівником колійно-машинної станції. Звик до грубої роботи, а тут, по суті, ювелірна. Якби три роки тому хто сказав, що буду із сірників творити такі дива – нізащо не повірив би”, – каже мій співрозмовник.
Цим незвичним і досить таки рідкісним видом мистецтва він почав займатися дев’ять місяців тому.
“Після перенесеної операції Анатолій цілу зиму лежав на дивані без настрою, без бажання жити. А коли прийшла весна і пригріло сонечко, кажу: «Ні, чоловіче, так не має бути. Вставай і будемо щось робити». Купила декілька коробок сірників, клей, картон, і він почав творити”, – пригадує дружина Євгенія Тихонівна.
Спочатку виготовляв свої вироби на балконі, а влітку перебрався до гаража. Незвичне захоплення Бадрая помітили сусідські дітлахи і потягнулися до нього. Щодня, аж поки на дворі не похолодало, приходило по п’ять-вісім хлопчиків та дівчаток. Займалися безплатно. Сідали біля дяді Толі і починали вирізати із картону каркаси майбутніх виробів, а потім клеїли сірники.
Анатолій Дмитрович каже, що він міг би виготовляти свої архітектурні споруди тільки суто із сірників. Але тоді без порожнечі в середині вони будуть необ’ємними, матимуть нереальний вигляд і при падінні навіть з невеличкої висоти можуть розлетітися на окремі деталі. Його ж вироби – майже реальні копії, до того ж, надто міцні і протиударні.
“Якось сусідка попросила виготовити невеличкий сувенір на день народження для свого п’ятирічного внука. Я зробив автодром з містком і гаражем. Бабуся недовірливо поглянула на виріб і сказала, що внук його швидко поламає. І яким було її здивування, коли, кинувши своє творіння на підлогу, я обперся на милиці, а потім ногою наступив на нього. Під вагою майже сто двадцять кілограмів автодром успішно пройшов випробовування на міцність. Мабуть, жодна сучасна іграшка не витримала б такого”, – не без гордості каже Анатолій Бадрай.
Сірники, картон, клей ПВА, шило, пінцет, щипці, плоскогубці, а ще трішки терпіння і наполегливості. Ось, власне, і весь секрет його творчості.
У творчому доробку самобутнього майстра за дев’ять місяців назбиралася близько двадцяти робіт. Більшість їх виготовляє за фотографіями та малюнками з поштових листівок, перетворюючи плоскі зображення в об’ємні довершені композиції. А мініатюрні споруди придумує сам.
“Коли побачив, що в мене виходить непогано, вирішив втілити у своїх роботах історичні та архітектурні надбання нашого міста. Незабаром приступлю до виготовлення каплички Георгія Побідоносця, яка знаходиться недалеко від мого будинку. А потім мрію зробити замок Князя Острозького”, – ділиться планами на майбутнє Анатолій Дмитрович.
Завдяки своєму заняттю Анатолій Бадрай забув про інвалідність. Почав енергійно рухатися. Кожного дня на милицях спускається зі своєї квартири, що розташована на п’ятому поверсі, щоб прогулятися дві-три години, а потім самотужки піднімається назад.