«Василі – кращі люди на селі»

Василь Піддубняк, директор кінотеатру «Планета»:
«На мою думку, жодна людина не може нарікати на своє ім'я, адже їй його наче сама доля дає. А я вірю в долю. Колись працював кіномеханіком на селі та зустрів дівчину Валентину Піддубняк, з якою згодом і одружився. Вона пожартувала, що не змінюватиме своє дівоче прізвище на моє. Чим не доля? А взагалі, як кажуть у нашому селі - «Василі – найкращі хлопці на селі». Чимало Василів прославили Хмельниччину своїми гарними справами, усіх і не перелічити.
У народі шанують свято Василя, гарно відзначають його, даруючи щедрівки та найкращі побажання господарям домівок. Я пишаюся тим, що маю таке гарне ім'я, адже, згідно із церковними канонами, Василь Великий був святим, що проповідував вчення Ісуса Христа, продовжував його справу. У нас із дружиною міцна духовно багата сім'я, і ми намагаємося робити гарні справи. Вважаю, якби змалечку дітей навчали слову Божому, то наш народ був би духовно збагаченим і чинив би тільки добро».

Василь Птащук, начальник Хмельницького міського відділу УМВС України у Хмельницькій області:
«Ми не обираємо ім'я, його дають нам батьки. У нас у сім'ї вже четверте покоління Василів Кіндратовичів і Кіндратів Васильовичів. Це стало традицією. Я пишаюся тим, що я Василь.
Свого часу, аналізуючи долі людей з іменем Василь, дійшов висновку, що їх було чимало серед відомих та авторитетних особистостей. Однак кожен сам робить собі ім'я, тобто прославляє його своїми діями. Ти маєш бути, перш за все, людиною, незалежно від того, як тебе нарекли батьки, і робити усе, аби твоє ім'я та прізвище згадували з повагою».

Василина Рохова, журналіст ХОДТРК «Поділля-центр»:
«Мене батьки назвали на честь бабусі. Знаю, що ім’я «Василь» означає “Цар”, проте, по житті я відчуваю себе частіше Попелюшкою, хоча іноді й принцесою. Імя саме по собі не надто впливає на життя. Я, до речі, часто, коли представляюся, не називаю справжнього імені, бо не всі сприймають його серйозно. Буває, коли знайомлюся з кимось і кажу «Здрастуйте, мене звуть Василина», у відповідь чую спочатку сміх, а потім «Здрастуйте, а я Іван-дурник». Тому доводиться називатися Наталею, Іриною чи ще якось».

Василь Ковалюк, художник і скульптор:
«Безумовно, мені до вподоби моє ім'я. Мого діда теж звали Василем, мене назвали на його честь. Оскільки у мене дві доньки, то сподіваюся, що одного з онуків, які колись з'являться, теж наречуть Василем – на мою честь. А чи вплинуло ім'я на долю? Мабуть, кожне ім'я так чи інакше впливає на долю людини, однак не можна свої негаразди пояснювати поганим ім'ям. Кожна людина сама має бути ковалем свого щастя».