Подивитися на образ Ісуса в Половинниках їдуть люди навіть з-за кордону

Марія Чижма перебралася до Половинників, що в Старокостянтинівському районі, з Хмельницького. Дітям залишила квартиру, а сама з чоловіком обзавелася невеличким господарством в селі.

«Я дала обітницю: якщо моя дитина вилікується, тоді розкажу про Ісуса людям»

«Було, виводила на поле корову пастися. Стежка біжить повз посадку, і я чомусь увесь час зачіплялася за зламану гілку крайнього дерева, - пригадує Марія. - Якось кажу чоловікові, щоб узяв і зрізав її: газу в господарстві тоді не було, тож, думаю, на дрова згодиться. На зламане місце ми не придивлялися. Аж навесні в нашу родину прийшла біда: доньці поставили діагноз — рак крові».

Тоді лікарі зробили двадцятирічній дівчині операцію, але батьків попередили: таку хворобу вилікувати неможливо.

«Бувало, вижену корову в поле, ридма-ридаю, - пригадує Марія. - Зведу руки до неба — прошу в Бога допомоги. А якось мимоволі глянула на те дерево — бачу, Спаситель на мене дивиться. Спочатку думала, що це мені щось з головою робиться. Думала, мовчатиму. Але наступного дня знов на дерево поглянула — таки Ісус. Привела чоловіка, той каже: «Справді на образ схоже». Я туди дочку хвору привела. Люда ледве ходила. Вирішили, що раз нам Ісус тут показався, значить, треба звертатися до Бога. Ми з нею усі монастирі й святі місця об'їздили, щонеділі до церкви ходили. Про Ісуса на дереві мовчала. Дала собі обітницю: якщо моя дитина вилікується, тоді розкажу про нього людям».

Людмилі потроху ставало легше. А коли вкотре пішли на обстеження до лікарів, то ті лише здивувалися: мовляв, це якесь диво.

«Ви знаєте, Маріє, це щось від Бога», - сказав нам наш лікар, бо раніше надії на одужання не давав, - пригадує Марія. - А я не переставала молитися. Є час — їду до церкви, жену худобу пастися — до Ісуса на дереві молюся. Ви знаєте, я навіть відчувала, що Бог з нами. Якось, коли дочка проходила хіміотерапію, у нас скінчилися дорогі ліки. Куди не кидалися — скрізь кажуть, що зараз таких в Україні немає. А тут же кожен день — на вагу золота! І що ви думаєте - через два дні передали нам ліки аж з Росії. Хіба це не з Божою поміччю? Зараз Люда вже ходить на роботу. Щороку проходимо обстеження, і лікарі тільки дивуються».

Кору продавали по 5 гривень

Аж через три роки на свято Вознесіння Марія розповіла про образ на дереві своїй родичці. «Вона в церкві співає, - розповідає Марія. - Прийшла, каже: «Не треба показувати — я й сама бачу». Тоді покликали священика з сусіднього села. Чутки про чудо в Половинниках розлетілися по околицях. До Спасителя звідусіль почали сходитися прочани.

«Були й такі, що почали кору з дерева обдирати, - бідкається Марія. - За п'ять гривень шматок продавали. Не знають люди, що то гріх великий...»

У селі розповідають, що якось пішов до того дерева молодий хлопець з компанією. І став собі кору дерти. Інші його стримують, мовляв, гріх таке робити. Та він тільки сміявся. Набрав тої кори додому, а як дійшов до поля — мало не зомлів, так йому погано стало. Вдома мама просила, щоб відніс її назад, але він не послухав. А через день у сім'ї сталася біда: повісився менший брат. В чому причина — ніхто не знає.

Біля дерева буде церква

Посеред заметеного снігом поля місцину, де люди побачили лик Ісуса, видно здалеку. Під деревом стоять кілька лав для відпочинку, поряд — хрест з іконою, та щось на зразок каплички. Тут є свічки на той випадок, якщо хтось хоче поставити перед образом. Ісуса люди заквітчали. Знизу зробили кілька сходинок, щоб можна було дістатися ближче до образу.

Наглядає за усім Анатолій Островський — двоюрідний брат Марії Чижми. Навіть в лютий мороз ми його зустріли тут - біля Ісуса. Анатолій з дитинства майже не говорить. Про запас має кілька клаптиків паперу, щоб приїжджі могли з ним поспілкуватися за допомогою письма. Каже, якщо придивитися з певного місця на дерево, то святі лики можна помітити і в його кроні. А ще - показав нам заглиблення в дереві, що росте поруч. Воно має дивну схожість з іконою Божої матері, котра в зажурі схилила голову.

Анатолій каже, що святі лики показалися людям не дарма: це знак того, що людям варто нарешті згадати і про Бога. І каже, що йде сюди і в дощ, і в сніг, бо відчуває, що його місце саме тут.

Нині подивитися на образ Ісуса в Половинники з'їжджаються звідусіль. Їдуть навіть з Росії та Куби. Хтось — щоб помолитися і попросити здоров'я, хтось — щоб пересвідчитися, що диво таки існує. Нині сільчани думають поставити тут церкву.