Ой мороз, мороз, не морозь ти нас!

Ледве встигли мешканці міста наліпити снігових баб і вдосталь натішитися пухкеньким снігом, що чудово ліпиться, як усе довкола зітнув мороз. День у день все нижчою і нижчою температурою повітря усіх не на жарт лякає Гідрометцентр. Рятувальники радять не виходити надвір без нагальної на то потреби і за можливості уникати тривалих поїздок. Турботливі батьки повідбирали у своїх чад санчата і наказали: «Після школи ніде не вештатися – одразу додому!». Школярі, навіть усівшись за комп’ютери, не припиняють заздрити своїм одноліткам з інших «холодніших» областей України. Мовляв, школи зачинили, ото пощастило, нам би так! Проте, далеко не кожен може дозволити собі перечекати морози вдома.

За теплом – на залізничний вокзал і у парк ім. М. Чекмана
Велетенський намет з купою дров перед входом, «буржуйкою», трьома ліжками, дерев’яним настилом, такими ж столами і лавками у середині, розбили на території привокзального скверу просто за спиною Богдана Хмельницького. Промовистий напис на табличці недвозначно свідчить: «Пункт обігріву». Це місце обрали не випадково. Адже саме на залізничному вокзалі постійно спостерігається чи не найбільше скупчення людей у місті, й саме тут найбільше безхатченків. У наметі постійно чергують троє рятувальників. Вони не лише слідкують за порядком, кашоварять і розливають чай, але й за необхідності надають першу медичну і психологічну допомогу. «Загалом одночасно тут може розмістити до п’ятдесяти людей, – розповідає головний фахівець відділу оперативного реагування капітан служби цивільного захисту Олег Лівчинський. – Приходять мами з дітьми, пасажири, які замерзли, очікуючи свого потяга чи автобуса, але найбільше серед наших клієнтів безпритульних».
«Пункт обігріву ми почали споруджувати увечері 26 січня, – каже інспектор центру пропаганди Іван Герасимчук. – Лише за півдоби тут уже зігрілися двадцять чотири людини. Кожен випив чаю скільки хотів і отримав порцію гарячої каші. Небайдужа хмельничанка, яка живе неподалік, принесла дві трилітрові банки квашених огірків, і наші обіди стали майже домашніми».
Такий самий намет розбили і в парку ім. М. Чекмана, неподалік станції прокату човнів. Обидва працюють цілодобово.
«Гаряча пора» у «Промені надії»
Будинок тимчасового перебування громадян, які втратили зв’язок з сім’ями «Центр реабілітації бездомних (безпритульних) «Промінь надії», що на вулиці Житецького, 22, у мікрорайоні Ружична, розрахований на 30 мешканців, проте охочих зігрітися під гарячим душем, переодягнутися у сухі речі, поїсти і переночувати у теплі значно більше. За словами завідувача господарством Василя Худайбєрдієва, зима для «Променя надії» – гаряча пора! «На вулиці зараз не травень, холодно, – каже Василь Романович, – люди масово йдуть до нас. Зараз тут живе 26 чоловіків і 7 жінок. Саме тому нещодавно ми прийняли рішення зробити дві чоловічі кімнати замість однієї, як було раніше. Жінок переселили у меншу. За необхідності доставляємо ліжка і можемо розмістити до 60 людей. Якщо мороз, то на вулицю нікого не виженеш». Окрім того, з метою виявлення безпритульних людей та направлення їх у «Промінь надії» соціальні працівники центру проводять щоденне соціальне патрулювання вулиць міста.
Завідувач господарством і директор центру для безпритульних Олександр Яцишин звертаються до усіх небайдужих хмельничан і підприємців, які мають можливість допомогти. Матраци, постільна білизна, взуття і верхній одяг – зараз для безпритульних це речі першої необхідності.
Мода сезону «-18°-24°С»...
...громіздка і неповоротка. Гасла типу: «Не треба мені шапки – вона псує мою зачіску!» або «Не буду вдягати під джинси колготи – я в них товста!» крізь відчинені кватирки хмельницьких квартир майже не лунають. Хоча, можливо, це лише тому, що відчинених квартирок не побачити і днем з вогнем! Хто за усю зиму так і не спромігся придбати шапку, нарешті це зробив, або кутається у капюшон. З «босою» головою, як казали колись наші бабусі, на вулицях людей майже немає.
У моді багатошаровість і численні аксесуари на кшталт шапок-шарфиків-рукавичок-гетрів-рукавів. Вони можуть бути як одного кольору, так і різних. Коли всі довкола тупцюють, переминаючись з ноги на ногу, на сумісність відтінків ніхто не зважає. Замерзлі хмельничани в основному красуються містом у пуховиках, дублянках і шубах різних цін, фасонів і років випуску. Міні-спідниці під коротенькими курточками та прозорі колготи на посинілих від холоду ногах викликають у перехожих швидше бажання покрутити пальцем біля скроні, ніж захват.
«Базарники не мають часу мерзнути»
Лижний костюм, дідові валянки і три пари колгот – у кожного з приватних підприємців свій секрет боротьби з низькими температурами. Дехто щопівгодини зазирає до термоса з чаєм на цілющих травах і коньяком. Інші, одягаючи по декілька пар шкарпеток, чергують їх з целофановими пакетами, аби утримати біля ніг тепло. Треті, окрім устілок з натуральної овчини, вирізають свої власні з фольги, яка «віддзеркалює» холод. Але обов’язково умовою ведення торгівлі на відкритому повітрі є картонний настил із непотрібних коробок, які розгинають і складають у декілька шарів, аби не стояти на «голому» асфальті. Продавець Світлана, яка торгує крупами, каже мерзнути немає часу. То те подала, то се дістала, товар прийняла, чергу відпустила... До того ж якось їй кілька років довелося пожити в Якутії. «Ось там, – каже жінка, – дійсно морози! Бувало до -40° градусів стовпчик термометра опускався». Сусід пані Світлани, який назвався Іваном, роблячи недвозначний жест, навчає: «По 50 грамів щопівтори години – і торгую!».
«Вдаримо» по морозах холодним пивом!
Як не дивно, але вираз «клин клином вибивають» застосовують і при температурі повітря -18°С. Юрій, один із завсідників «Сіті пабу», що на Проскурівській, каже, що після келиха-другого пивка із друзями завжди почувається чудово! Запитуємо, як йому п’ється холодне пиво, коли, як кажуть у народі, зуб на зуб не потрапляє?! Чоловік на запитання відповідає, як в Одесі, запитанням: «А ви куштували коли-небудь тепле пиво?! Гидота ще та!».
Проте шанувальників пінного напою наприкінці січня таки поменшало. «Якщо і замовляють холодне пиво, – каже офіціантка «Мак-Смаку», – то найчастіше з гарячою піцою». Йому на заміну прийшло гаряче вино зі спеціями. Глінтвейн і грог зараз на піці популярності. Зважаючи на попит, його готують навіть у спеціалізованих магазинах із продажу вин. У «Кафе №10» компанія з п’яти чоловіків не поділяє правила сусідів про комбінування гарячого і холодного, і до пива замовила горілки й м’ясної нарізки. Як кажуть, у темпі вальсу, з побажаннями на кшталт «нехай здоровенький росте», «ще дівчинку треба!» і «з другим не затягуйте», не зважають на жодні морози за вікном.
У ресторанах швидкого харчування відвідувачі «налягають» на м’ясо. «Краще з’їсти котлету і відбивну, або те й інше, – пояснює нам у «Ситому будяку» держслужбовець Дмитро, – щоб зав’язалося сало. Воно – найкращий щит від холоду».
Натуральним солодким чаєм із чимось солоденьким на додачу, як радять рятувальники, більшість хмельничан гріються у кондитерських: «Цукерня», «Кофеман», «Кльова кава», «Вінні Пух» – і жодні зниження температури не страшні. А ось у «Кондитерській лавці» нам пропонують скуштувати гарячий шоколад – два в одному, і напій, і десерт.
Коли гріє любов…
Хмельницькі магазини інтимних товарів для закоханих, морозів аж ніяк не бояться. Звісно там працюють такі ж люди, як і всі ми, які теж ходять промерзлими вулицями підтюпцем і теж мерзнуть. Проте, кохати у морози почали більше! Принаймні так здається на перший погляд. Самі ж продавці запевняють, що на носі День Святого Валентина, а отже в них спостерігається пожвавлення торгівлі пікантними речами для дорослих. Адже, не зважаючи на морози, життя триває!