“Формулу кохання”...

Однаково дивитися на світ

Ірина Роздобудько, практикуючий психолог, спеціаліст з психологічного консультування:
“Не пам'ятаю, де прочитала, та ще в сімдесятих роках група американських вчених досить просто описала кохання, як інтенсивну прихильність і симпатію.
Природно, що ще з дитячого віку ми відчуваємо кохання. Але в дитинстві воно все ж таки можна назвати егоїстичним, оскільки дитині необхідно відчувати, що її люблять. Що стосується кохання до іншої людини, то воно потребує не тільки турботи, переживання і розуміння, воно також передбачає і взаємну довіру, повагу і спробу зробити кохану людину щасливою. За словами вчених, з фізіологічної точки зору, існує три «фази» любовного почуття: сексуальний потяг, духовне тяжіння і прихильність. Пристрасть виникає на початковому етапі, коли ми хочемо отримати, в першу чергу, сексуальне задоволення від партнера. На цьому етапі людина менше схильна до вибухів емоцій, проте відчуває себе надзвичайно комфортно в товаристві коханої особи. Далі слідує «любовна фаза», при якій ми відчуваємо глибоку прихильність до близької людини. Ми відчуваємо необхідність постійної присутності «другої половинки». Це і є основа тривалого роману, який нерідко закінчується створенням сім'ї. Почуття безпеки і благополуччя коханої викликають гормони: ендорфін, вазопресин і окситоцин. А ось деякі вчені-психологи характеризують справжнє кохання за сімома ознаками. Усі думки і почуття повинні спрямовуватися на об’єкт кохання. Прагнення розділити з коханим усе порівну ? і радощі, і горе. Однаковий погляд на світ. Прагнення перевтілитися в свого обранця, відчувати і діяти так, як він. Здатність кохати ще сильніше навіть тоді, коли все і всі проти. Здатність протистояти життєвим труднощам і незгодам. Самопожертва заради іншого (в тому числі, готовність залишити коханого, якщо ви переконалися, що він вас більше не кохає). Але життя набагато складніше, ніж існуючі наукові теорії. Справжнє кохання трапляється у житті не часто. У ньому можуть поєднуватися різноманітні почуття: страждання й насолода, радість і смуток, страх і сміливість. Навіть гнів та ненависть. Наприкінці хочу згадати, що про кохання говорили стародавні індуси. Кохання - це потяг тіла - пристрасть, потяг духу - дружба і потяг розуму - повага, зібрані воєдино, вони взаємодоповнюють один одного, а в деяких ситуаціях один одного компенсують і підживлюють”.

Гармонія в гормонах — це і є кохання

З наукової точки зору, любов — це, насамперед, біохімічний процес, в якому задіяні багато гормонів. Виявляється, зустрічаючи особу протилежної статі, чоловік чи жінка не лише оцінюють її за зовнішністю, а й відчувають на запах. Так, до складу чоловічого поту входить хімічна речовина андростенол, котра приваблює жінок. «Слабка половина», в свою чергу, «озброєна» копулінами. Ці подразники запускають справжню хімічну фабрику в мозку, а точніше - в залозах, які отримують від центральної нервової системи інформацію про подразник і продукують гормони.

«Гармонія в гормонах — це і є кохання, - впевнена обласний ендокринолог Людмила Мукомела. - Ключова роль у цих процесах — за статевими гормонами - естрогенами, тестостеронами, а також гормонами щитовидної залози. Наприклад, якщо при першій зустрічі у чоловіка виникає сексуальний потяг до жінки - це він називає «коханням з першого погляду», насправді ж - це потужний викид в кров тестостерону. Тобто гормони – це активатори, збудники різноманітних процесів у нашому організмі – і в результаті цієї тонкої біохімії організм наш змінює свою поведінку – як на фізичному, так і на психічному рівнях. Також у «формулі кохання» — особливе місце займають ендорфіни — гормони щастя і задоволення. Вони вивільняються при фізичному контакті з об'єктом кохання, приносять закоханим відчуття благополуччя і захищеності. Варто пам'ятати, що той, хто живе в любові, відкрито, чесно, без скандалів — живе значно довше, за того, хто, як то кажуть, скупий на любов. І взагалі, я вважаю, що кожна людина завжди має бути трішки закоханою. Це позитивно впливатиме на гормональний фон, загальний тонус організму та сприятиме виробленню адреналіну. А він, в свою чергу - підвищує наші звичайні можливості, додає натхнення і бажання «перевернути гори».

“Приклад найдосконалішої любові подає нам Ісус”

“Кохання християнина має бути чистим виявом людських почуттів, - пояснює отець Віктор Лутковський, настоятель городоцького римо-католицького храму Святого Станіслава, єпископа і мученика. - Але це почуття має бути сформованим. Господь Бог вчить нас чистому, відданому і взаємному коханню. Кохання поєднує двох людей, а церква благословляє цей союз у таїнстві шлюбу. Приступаючи до цього таїнства, молоді люди присягаються у вірності, коханні, підтримці один одного – аж доки смерть не розлучить. Приклад найдосконалішої любові дає нам Ісус Христос. Адже він з любов'ю віддає своє життя за людей. Й цієї любові ми маємо вчитися у нього. Говорячи про кохання, ми звертаємося до слів Святого Павла, котрий казав, що любов довготерпить, вона милосердна, всепрощаюча, любов не заздрить, не гордує, не дратується, не помислює зла, не допускає корисливості. Кохання не може бути без жертви, яку подружжя приносить одне одному. Почуття кохання має походити з родинного життя, діти навчаються кохати на прикладі своїх батьків. Віруюча людина також вчиться вміти любити з любові до Бога. Але якщо тієї любові не було в родині, це важче”.