На знак протесту проти дій правоохоронців жінка вилізла на вишку

Два тижні тому редакція газети  «Є Поділля» отримала СМС-повідомлення такого змісту: «В Теофіполі жінка вилізла на вишку, що на території міліції, злазити відмовляється». Автор повідомлення розповів, що її сина, який промишляв крадіжками мобільників та радіоапаратури з автомашин, затримали правоохоронці. На знак протесту мати і вилізла на вишку. Вмовити її спуститися вдалося невідомому чоловіку».
Проте, після виходу газети до нас зателефонував  родич цієї жінки і сказав, що все було «трохи не так». От журналісти газети «Є Поділля» і виїхали до Теофіполя, щоб дізнатися, як усе було насправді.

«Я не бачу сина вже чотири місяці»
Четвертого липня, близько дев’ятої вечора, Михайло К., мешканець одного із сіл Красилівського району, пригнавши корову, взяв велосипеда і поїхав по цигарки. Більше вдома його не бачили.
Як провела ніч, мати хлопця і згадувати не хоче, а вранці, за її словами, скільки не телефонувала сину на мобільний, він або не відповідав, або був поза зоною.
Вдень до них прийшов дільничний, поцікавився, де Михайло, і повідомив, що 22-річний хлопець підозрюється у скоєнні злочину і що його затримали, проте з відділку він утік.
«Коли сина забрали до міліції, – каже Лідія К., – мені ніхто не зателефонував і не повідомив, де він, хоч люди казали, що він просив попередити мене.
Згодом, після відвідин дільничного, приїхали слідчі з понятими, проте ні посвідчень, ні прізвищ своїх не назвали. Казали, що напередодні на складі місцевого товариства мого сина затримала охорона. Що нібито там було вибите вікно, і він виніс звідти магнітоли, колеса від КамАЗу, акумулятори від комбайна. Але він важить 50 кілограмів, а колесо з диском – 250. То як він міг його через шифер винести? Бо казали, що він шифер зірвав і колеса повитягував. Хоча, як розповідали ті, хто там працює, на складі, окрім сої, немає нічого.
Показали нам протокол про огляд, хоча насправді то був обшук. Шукали скрізь – у хаті, в сінях, у квітнику, в хлівах... Так само, як це вони робили 17 лютого цього ж року, тоді вони навіть кишені вивертали. Я не витримала цього і порізала собі вени».
Як далі розповіла пані Лідія, вдома у неї нічого не знайшли, але протоколу огляду на руки їй не дали.
А вже зранку наступного дня швидка забрала її з діагнозом гіперглікемія (жінка хворіє на цукровий діабет важкої форми), і вона два тижні відлежала в Теофіпольській райлікарні.

«Дивлюся, а Ліда сидить на самому вершечку вишки»
«Як згодом ми дізналися через товаришів сина, з якими він спілкується по мобільному, – продовжує пані Лідія, – Михайло розповідав, що в міліції його били всю ніч, і по таких місцях, щоб не було слідів. Підсовували папір і ручку, щоб він підписав, що викрав зі складу товариства майна на 85 тисяч гривень! 
Коли він попросився до туалету, йому сказали: «Зараз підеш в туалет, а потім ми тебе заведемо в гараж, посадимо на ломика, і ти все підпишеш». Він злякався і втік, тут будь-хто утік би».
Як розповів брат жінки Володимир К., згодом вони звернулися до прокуратури з проханням розібратися і допомогти повернути телефон і велосипед, яких їм так і не повернули. «Бо на наші прохання дільничний сміявся, – розповідає чоловік, – казав: «Пишіть заяву, що я вашого телефона вкрав».
Тож я пішов у міліцію, щоб забрати свого велосипеда… Ходив за ним і за телефоном 18 разів! А вони посилали мене один до одного. Я навіть написав заяву до прокуратури.
Нам же казали, що хлопця тільки на три години затримали і відпустили, а самі три місяці приїжджали до нас і погрожували, що в розшук віддадуть. Вже після того, як ми написали заяву в прокуратуру, нам дали рішення, де вказано, що у зв’язку з тим, що під час огляду нічого не знайшли, і збитків підприємству не нанесено, кримінальну справу відносно Михайла не відкривали, бо доказів нема. Але навіть після того міліція людей по Теофіполю розпитувала, чи не бачили його.
А ще вони стверджували, що не забирали ні мобілки, ні велосипеда. А сестра ту мобілку за свою пенсію купила, і не для балачок, бо вона, крім лікарні,  нікуди не дзвонить.
Коли я вчергове пішов до відділку за своїми речами, до мене підбіг чоловік з нашого села і каже: «Йди, бо твоя мати вилізла на вишку біля міліції». Я ще здивувався, бо мати поряд зі мною стояла. Побіг туди. Дивлюся, людей повно, а Ліда сидить на самому вершечку вишки. Поряд вже стоїть швидка, МНСники приїхали. Але їм вона не дозволила себе знімати, казала: «Нехай не лізуть, бо кинуся вниз». Того дня було холодно, морозно, а вона без рукавиць, думаю, замерзне і впаде вниз. Скидаю верхній одяг і лізу нагору. Добрався до неї і потихеньку обоє почали спускатися. Відриваю її руку, бо вона наче закам’яніла, переношу вниз, потім так само опускаю ногу і ставлю на сходинку, а нею трясе...».

«В його діях немає складу злочину, а в нас – підстав для порушення справи»
«Коли я її зняв, начальник міліції пішов зі мною до гаража, каже: «Дивись, чи є твій велосипед». Скільки часу нам казали, що у них немає мого велосипеда, а як сестра вилізла на вишку, то зразу знайшовся. А о пів на п’яту того ж дня начальник сам приніс нам новий, дорожчий від нашого, телефон. До речі, він – єдина нормальна людина, з якою ми мали справу в нашому райвідділі. Ми розуміємо, що в хлопця є проблеми, але в цьому випадку він не винен».
«У тому селі є господарство ТОВ «Старт», – каже начальник Теофіпольського райвідділу міліції Микола Бабійчук. – І от уночі його охорона затримала К. біля складського приміщення, в якому була вийнята шибка. Нам зателефонували, виїхала слідчо-оперативна група, бо раніше там уже були крадіжки. І якби зі складу зникли колеса, то К. притягнули би до кримінальної відповідальності. А ми з ним поспілкувалися, безпосередніх доказів того, що він скоїв, чи мав намір скоїти крадіжку, не було. І ми його відпустили, з проханням повернутися. Де він ночував, ми не знаємо, бо мати каже, що вдома його не було, але в райвідділі він не утримувався. І в нас є документ, де він розписався, що не має до нас претензій. Вранці прийшов, але щойно група поїхала до них додому, він зник. Як ви вважаєте, чи можливо таке, що хлопця всю ніч утримували у відділку, били, потім відпустили в туалет, і він утік?
… Щодо огляду, то останні п’ять років ми без постанови суду в приміщення не заходимо і огляди та обшуки не проводимо. І я не допускаю, що мої працівники лазили по кишенях, хоч люди мені на це скаржилися.
Далі. Факт крадіжки не був встановлений, заяви про крадіжку від власника не надходило. К. думав, що на нього відкриють кримінальну справу, тому втік. А вже ближче до вечора охоронці привезли нам велосипеда, якого знайшли біля складу. Потім дядько К. впізнав його і забрав. Мобілки ми не вилучали, бо не було підстав для цього. А от якби була відкрита кримінальна справа, то вона проходила б речовим доказом.
Оце вся історія. Хлопця ніхто не зачіпав. Я казав родичам, щоб передали хлопцеві, нехай їде додому і доглядає маму. В його діях немає складу злочину, а в нас, відповідно, – підстав для порушення кримінальної справи».