Зустріньмо свята в благодатному настрої!

У цю неділю всі віруючі православні християни відзначатимуть найголовніше свято богослужбового року - Великдень. Священики стверджують, що цей день важливіший від будь-якого свята і значиміший за будь-яку подію у світовій історії. Адже в цей день кожен із нас отримав надію на спасіння.

«Привітайте зі святом усіх своїх домашніх»
Отож, зустріти таке свято потрібно у мирі і спокої, вважає настоятель Храму Різдва Богородиці Української православної церкви Московського патріархату архімандрит Пахомій. «Коли ввечері ви приходите до церкви, - каже священик, - потрібно тричі перехреститися, прикластися до святої плащаниці, а потім стати збоку в очікуванні богослужіння.
Буває, що вам хтось навмисне перейде дорогу, або штовхне. Не сердьтеся, знайте, що біси ніколи не відпочивають і намагатимуться в такий день змусити вас дратуватися. А це вже гріх. Тому перехрестіть таку людину і попросіть у Бога за неї прощення. А самі намагайтеся бути у мирі і спокої, аби не завадити прийняти душею і серцем пасхальну радість.
… Послухали, помолилися разом з усіма. Потім вийде священик, почитає молитви, освятить паски і весь принос у кошичках. З цим приносом, дякуючи Господу, ми йдемо додому і в пасхальній радості вітаємо своїх рідних і близьких з Христовим воскресінням і кожного тричі цілуємо.
Зі старою людиною, маленькою дитиною похристосуйтеся, привітайте зі святом. Якщо вдома є хворий, перехрестіть його крашанкою, поцілуйте і порадуйте звісткою: «Христос воскрес». Так само зробіть, коли у вашій родині є немовля. Хоч дитина ще зовсім мала, душа її розумна, вона все усвідомлює і прийме благодать.
Після цього можна сісти за святковий обід. Але без горілки! Церква благословляє лише вино, і то - в міру.
… Кілька слів щодо милостині. Дехто стверджує, що давати її можна лише, йдучи до церкви. Виходячи з богослужіння і даючи милостиню, ви цим самим нібито віддаєте отриману благодать. Це неправда. Давайте, коли вашій душі захочеться це зробити. Але давайте лише тим, хто дійсно простить на шматок хліба. А, до прикладу, завжди сварюся, коли бачу, що подають п’яницям».

«Дуже недоброю є традиція влаштовувати на цвинтарях обід з пиятикою»
Християни вірять у те, що після Великодня Господь відпускає душі померлих на землю - провідати своїх рідних. Отож, Світла Седмиця завершується Провідною неділею. Її ще називають - Проводи, або - Фомина неділя - на честь апостола Фоми, який повірив у воскресіння Ісуса Христа, лише на власні очі побачивши це диво.
«Іоанн Златоуст під час проповіді казав: «… Ми покинули все, що мали цінного, і пішли на цвинтарі, збираючись за містом, де поминаємо своїх померлих рідних і близьких, оскільки хочемо розділити з ними насолоду і радість. Ісус Христос зійшов до померлих, тому і ми збираємося тут - разом із померлими».
Ще на Русі спомини про померлих називалися Раданицею або Радівницею, тому що душа радіє за воскреслого Господа. Радіють і померлі, одержуючи поминання в цей день.
… А ми приносимо на могилки пасочки, крашанки, запалюємо поминальну свічку. Якщо є священик, варто запросити його, щоб відправити коротку пасхальну панахиду. Якщо немає священика, то кропимо могилку свяченою водою і тричі співаємо: «Христос воскрес» і «Господи, благослови».
Після цього - посидіть, похристосайтесь: яєчком постукайте об хрест чи пам’ятник і скажіть: «Христос воскрес - воістину воскрес». А можна похристосуватися між собою. Потім поїсти - паску, крашанку…
Але влаштовувати на могилі пиятику з голосними розмовами, сміхом у цей день не подобає. Тому що це - наруга над святом, святим місцем - кладовищем і тими, хто там спочиває.
Тому, пообідавши, похристосавшись між собою і спочилим, знову тричі співаємо: «Христос воскрес» і «Господи, благослови» і збираємо з могилки все, що принесли. Ніяких пасок і крашанок залишати не треба, - покійники того, що ви залишите, не їдять, вони живляться молитвою.
Прибравши за собою, прощаємося: «Христос воскрес - воістину воскрес». Таким чином збереглися і чистота духу, і святість молитви, і пристойність прихожанина, і пошана до померлих. А це приємно і Богу, і вам, і померлому».