“Нам не бачити європейського рівня, як свині неба!” або Про що люблять поговорити хмельничани

“Проскурівський телеграф” нагострив вуха, уважно послухав розмови та вирішив про деякі з них повідати своїм читачам.
Отож, розмова про:
... будинок-примару біля “Юності”
Дві жінки їдуть у тролейбусі, розмовляють. Раптом одна з них, кинувши погляд на зруйнований будинок-примару, що біля “Юності”, здивовано каже: “О, я щойно помітила, що його знесли. Так довго стояв і нікому не був потрібний. Тепер, мабуть, тут зведуть банк, а колишнім мешканцям дадуть нові квартири”. На що її сусідка каже: “Ти що, тут давно ніхто не жив, то його й продали якомусь бізнесмену з-за кордону”.
До розмови долучається бабуся, яка видає ще цікавішу версію: “Та ні, я чула, що тут золото знайшли, то й почали розбирати будинок. Сама бачила, було багато міліціянтів. От все золото й поділять між собою, накупляють землі й будуватимуть всякі борделі, хай би їм грець!”.
... роботу жеків
Стою в черзі в одному із супермаркетів. Розмовляють дві жінки про те, як працюють жеки.
“Та що вони роблять? А нічого, лише гроші беруть. А от на ремонт у під'їзді - гроші здавай. На прибиральницю - здавай. Зверталася до жеку, бо помітила, що в будинку на електрощит тече вода. Замкне, думаю, буде біда. А вони мені на те: “Помацайте, яка вода тече — холодна чи гаряча. Тоді й звоніть...”. От тобі й уся їхня робота”.
“І не кажи! - каже інша жінка. - В нас страшно ввечері вийти з будинку, бо в під'їзді темно, ліхтаря біля під'їзду немає, а дорога така, що не те що ноги, а шию можна скрутити, яма на ямі, таксисти як їдуть, то згадують усіх незлим тихим словом. Знаю, що за прибудинкову територію відповідають жеки. Не раз зверталися з тим, щоб полагодили отой клапоть дороги. А вони кажуть, що планом це не передбачено, і грошей немає. Хоч самим роби... От як поламає собі хтось руки-ноги, подасть до суду, тоді, може, й заворушаться. Звикли все робити тоді, коли півень добряче клюне в одне місце!”.
... медичне обслуговування
Жінка розповідає комусь по мобільному телефону про те, як вона відвідала лікаря. “Уявляєш, я приходжу з високою температурою, у мене нежить, болить горло, а мене лікар питає, чи потрібен мені лікарняний. Кажу, що так. А лікар відправляє мене до гінеколога та на флюорографію, бо без цього лікарняного не випишуть... Абсурд якийсь... Поки все пройдеш, висидиш у чергах, то ще більше захворієш. Та й на прийом до гінеколога багато вагітних, а я сиджу і чхаю. Тож можна прийти в поліклініку здоровим, а піти хворим...”.
... свавілля начальників та високі тарифи
У черзі до лікаря одна жінка скаржиться іншій на свого начальника: “Керівник вже зовсім знахабнів. Мало того, що зарплату затримує, так ще залякує усіх звільненням, якщо хто буде десь скаржитися. Отримуєш ті копійки, та ще й невчасно, а то взагалі частинами. А платити за комунальні послуги треба число в число, бо нікого не хвилює, що зарплати не дають. Добре, що діти трохи допомагають, а то вже б або з голоду вмерли, або з квартири вигнали б за борги”.
“Воно то так, - каже її співрозмовниця. - А що ж робити тим, у кого помочі нема? В молоді роботи часто-густо нема, треба ще їм інколи допомогти, онуків порадувати солодощами та іграшками. А треба думати, як сплатити комунальні. До того ж, з такими тарифами скоро сидітимемо, як печерні люди: без світла й телевізора, щоб світло не крутило, і митися будемо раз на тиждень, щоб воду економити. Повертаємося туди, звідки прийшли...”.
... про хабарі
Повертаюся у рейсовому автобусі до міста. Розмовляють дві жінки: “В нас лікарів ні за що не мають, ще й платять їм копійки, то вони й вимушені брати хабарі. А як інакше виживати? Чиновникам дозволено, то чому не можна лікарям? От за кордоном інша справа. Там і оплата гідна, і ставлення як до білої людини. Тому й про хабарі мови не може бути. Вважаю, якби у нас був відповідний рівень зарплат, то ніхто б не брав гроші у кишеню”.
“Воно то так, але ми самі винні у тому, що всі беруть хабарі, бо самі так навчили: спочатку курочку, сметану й сир носили, потім коньяки та балики, а тепер тільки долари та євро беруть. А не даси, то й матимеш відповідне ставлення. Що казати, навіть, щоб лягти у лікарню, треба дати гроші, інакше стоятимеш у черзі, або лікуватимуть абияк. А ще в Європу сунемося! Нам не бачити європейського рівня, як свині неба!”.