Пенсіонерка з Деражні вирощує ківі, лимони та гранати

Обійстя родини Огнистих більше нагадує оазу, ніж заміське житло. Кожен вільний клаптик землі тут просто буяє зеленню. Ольга Володимирівна безмежно любить різні рослини. Протягом 15 років вона постійно поповнює свою колекцію новими видами, які купує на базарі, в спеціалізованих магазинах чи обмінює у когось зі знайомих або друзів. Ця любов передалася жінці від матері, яка дуже шанувала землю. Пані Ольга родом із Черкащини, багато років прожила в Німеччині та Польщі. Але, певно, вже в ті роки хотілося того, чим займається нині – чаклувати над рослинами, мати власний диво-сад. Потім життя «закинуло» жінку на Хмельниччину, де почала працювати медсестрою, а згодом – завідуючою локальним центром дережнянського університету «Україна». Ось тоді її мрія поступово й почала втілюватися. На подвір’ї зацвіли чорнобривці, безліч видів троянд, резеда, магнолія, вербена, бальзамін, гібіскус, агератум, хохлатка, клематіс, дельфініум, барбарис, анемони. Оселилися верба козяча, яку господарі підстригають «під каре» і вона щороку слугує їм новорічною ялинкою. А також туї, хости, спіреї, самшити та юги. Привільно на городі малині, ожині, винограду, смородині, агрусу на штамбі, аличі, схрещеній із персиком, та різноманітним лікарським рослинам, серед яких і славнозвісний каркаде. Полуниця ж взагалі ціле літо плодоносить. А в лютому починають розцвітати морозники, тож ділянка родини Огнистих навіть узимку квітне! Нині її садибу можна назвати справжнім взірцем ландшафтного дизайну: кожне деревце, кожна квіточка на своєму місці. Тут вам і альпійська гірка, і маленьке озерце, і дивовижні казкові звірятка причаїлися в кущах. На підвіконні – колекція бегоній. А від різноманіття пахощів, форм та кольорів просто перехоплює подих!  
Сам собі ландшафтний дизайнер
«Дуже красиво, коли є газон. Він підкреслює усі рослини, які є на ділянці, - каже Ольга Володимирівна. - Добре, коли він розташований із західного боку в тіні, оскільки на сонці трава повністю вигорає і косити її неможливо. Щоб газон був доглянутим, його потрібно регулярно поливати та раз на тиждень робити «зачіску», тобто стригти. Якщо на таку травичку посадити декілька хвойних дерев, ваша ділянка уже набуде красивого вигляду. Я не висаджую багато рослин одного виду. Дотримуюся принципу: один сорт – одна рослина. Ділянка невеличка, а посадити хочеться так багато! У мене йде постійний конвеєр квітнення. Одні квіти відцвітають, зацвітають інші. Таким чином подвір’я постійно змінюється і перевтілюється».

Рости ківі, великий і маленький…
Мабуть, найголовнішими атрибутами цього казкового саду є екзоти. Карликові лимони та гранат, ростуть у величезних горщиках. Ківі ж прикрашає альтанку. «Для того, щоб отримати екзотичний врожай із ківі, потрібно посадити одну чоловічу рослину й дві жіночих, аби відбулося запилення. Тобто, якщо у вас не буде «хлопчика», то ваше ківі буде виконувати лише декоративну функцію і плодів ви не дочекаєтеся, - каже господиня. - Увіткніть у землю прутик-опору або протягніть мотузку – і ліана (а ківі і є ліаною) буде обвивати стіни вашого житла, як у справжніх тропіках. Ківі добре витримує морози, оскільки його родичі-ліани родом із Сибіру. Хороші сорти цього смачного фрукту з Англії, Варшави чи Голландії. Це – актинідія, тобто плоди будуть невеличкими і гладенькими, а не ворсистими, як ми звикли. Бувають зелені, червоні та рожеві сорти. Дуже часто люди запитують: «Та хіба воно в нас плодоносить?». На що я завжди відповідаю: «Якщо ви його не посадите, то воно у вас точно не буде плодоносити!». За словами пані Ольги, лимон дозріває шість місяців, але його важко черенкувати. Своє перше цитрусове деревце вона привезла із Варшави років 15 тому. Зараз їх у неї вже три. Коли вони починають навесні квітнути, жінка виносить свої лимони на вулицю для природного запилення. Плоди родять дуже великі, по 3-4 на одному дереві. «Восени ми миємо горщики, обливаємо рослину «Актеліком», щоб продезинфікувати грунт і знищити різну «гидоту» на листі, й забираємо свої лимони в дім на зимівлю. Достигають повністю вони вже на підвіконні», - розповідає Ольга Володимирівна.

У підготовленому квітнику зимівля буде надійнішою
Існує чимало рекомендацій щодо того, як підготувати рослини до зими. Але кожний садівник та квітникар обирає на свій розсуд систему заходів, якими завершує садівничий рік. Пані Олена переконана, що осінні роботи в саду вимагають не менших сил, ніж навесні або влітку. А на заключному етапі – тим більше. Головна мета садових робіт восени – підготовка саду та квітника до зими й нового сезону. Це і обрізка плодових дерев, чагарників та квітучих багаторічників, і посадка весняних цибулинних, і укриття та утеплення зимуючих рослин, і збір опалого листя. «Чомусь найбільше помилок квітникарі роблять у догляді за трояндами, - запевняє Ольга Володимирівна. - На зиму бутони троянд краще не зрізати, а зламувати. Ранньої весни кущ потрібно обрізати й обробити залізним купоросом, для того, щоб листя було здоровим протягом усього літа. Потім йде підгодовування міндобривами, яку краще проводити «під дощ». Зазвичай, я використовую або «Кеміру», або «Зелений гай». Цього має вистачити на все літо. Квіти на зиму слід утеплити. Я висипаю під коріння багато землі й встеляю ялинові гілки. Це стосується всіх рослин, не лише троянд. А ось сірійський гібіскус та гліцинію потрібно обмотувати гілками повністю, адже вони дуже вимерзають. Гіацинт краще викопати, висушити, замочити в марганцівці, і коли садять часник, висадити по чотири рослинки разом. Тоді квітка цвістиме красивим кущиком. Насіння з рослин краще збирати ще недозрілим. Його потрібно скласти в газету, щоб воно дійшло до потрібної «кондиції». До прикладу, айстри, коли прив’януть, я вириваю із корінням, ставлю в тіні й чекаю, щоб вони повністю достигли. Зберігати насіння квітів краще в полотняних мішечках та в паперових пакетах. Я пробувала робити це в скляному посуді, але результат виявився незадовільним».
Залиште бур’яни на городі!
Деякі садівники віддають перевагу весняному перекопуванню саду й певним чином це обґрунтовують. Ольга Володимирівна ж вважає, що всю землю, не вкриту багаторічними рослинами, як-от квітами, суницею, пряними та газонними травами, потрібно до зими повністю глибоко перекопати з перевертанням скиби. Осіннє перекопування забезпечує знищення шкідників, збудників хвороб, бур'янів. Як правило, перекопують грунт у жовтні чи навіть у листопаді, однак робити це краще поступово, в міру звільнення саду від овочевих культур, які ростуть у міжряддях, водночас закопуючи всі рештки рослин (бадилля, листя, пасинки, однорічні бур'яни). «Ми ніколи не виносимо з ділянки бур’ян – ми його встеляємо під коріння рослин (мульча). Він перегниває, дає їм вологу та доступ кисню» - каже пані Ольга.

Фото Євгеній Дорофєєв