«Допомагаю іншим, а тепер шукаю допомоги сама», -

«Я - мати-героїня, виростила п’ятьох дітей, останні одинадцять років виховую їх сама. А ще я - студентка четвертого курсу університету «Україна», вчусь на психолога. Моєму старшому сину - 23, він уже закінчив університет «Україна». Зараз там же, на останньому курсі навчається моя дочка. Ще один хлопчик вчиться на кухаря, двоє інших - школярі.
У 2011 році я стала головою Хмельницької міської громадської організації «Багатодітні сім’ї «Ненька». Громадськість обрала мене як багатодітну маму, яка зуміла власними силами підняти п’ятьох дітей. Я виживала з ними сама, не цураючись допомоги від Червоного Хреста, релігійних організацій... Де можна було щось отримати, аби прогодувати дітей, я там була. Так що маю досвід і можу допомогти й підказати іншим.
… Уже третій рік співпрацюю з громадською організацією «Карітас», очолюваною Іваном Данкевичем, з хмельницькою греко-католицькою благодійною організацією, з Поліктином Яновським (будинок сімейного типу), від яких отримуємо речі з гуманітарної допомоги. Там і ліжка, і коляски, і одяг…
До мене нерідко звертаються і з, можна сказати, побутовими проблемами. Наприклад, коли в багатодітної мами у школі вимагають гроші на ремонт, хоча вона мала би користуватися пільгами. Іноді доходило навіть до терору. Бувало таке, що завуч школи вимагала в багатодітних батьків, щоб вони складалися, як усі: «Ви зобов’язані платити!». І я змушена була залагоджувати ці конфлікти. Зараз допомагаю жінці, яка опинилася у вкрай скрутній ситуації. Розійшовшись з чоловіком, вона не змогла забрати в нього дитину. Мало того, тато застосував протизаконні методи, через що вона змушена була виїхати з Хмельницького. Через якийсь час прибилася до Лаври, але, оскільки їй потрібно було для когось жити, вирішила народити дитину. І зараз вона виховує близнят, які й дали їй силу повернутися в Хмельницький і почати боротися за дитину, яку тато налаштував написати заяву щодо позбавлення жінки материнських прав.
Отож вважаю, що я на своєму місці. Але оскільки я багатодітна і малозабезпечена, щороку здаю в міське управління праці і соціального захисту довідки на підтвердження того, що інших доходів, окрім допомоги держави, не маю. Аж ось, з 1 січня 2012 року з моєї родини почали знімати 20 відсотків нарахувань на дітей, які я отримую від держави. Пояснили, що згідно з постановою № 250 Кабінету Міністрів «Про затвердження порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям», моя родина не шукає додаткових джерел для існування. А як, якщо я навчаюся на стаціонарі, а у вільний час займаюся громадською організацією? Джерело існування нашої родини - підтримка від «Карітаса», який допомагає нам уже три роки одягом, взуттям, їжею, канцтоварами.
Організація, на прохання міського управління праці та соціального захисту, дала довідку, в якій було зазначено: «…Андрейчук разом з дітьми відвідує Хмельницький обласний благодійний фонд «Карітас» і є його клієнтом з 2009 року по цей час».
Однак, це не допомогло. І якщо до 1 січня 2012 року я отримувала на дітей 3 300 гривень, то тепер з цієї суми знімають 20 відсотків. Плюс - ще 20 відсотків, бо, як виявилося, два з половиною роки тому мені на одну дитину нараховували на 10 відсотків більше. В міському управлінні праці та соціального захисту населення пояснили, що людина просто помилилася, хоча впродовж двох з половиною років ціла комісія підписувала мої документи п’ять разів (!). Проте, з їхніх слів, винна я.
Отож, за два з половиною роки набралося 2114 гривень 60 копійок переплати. І тепер, впродовж уже шести місяців я отримую 2200, тобто, на 1100 менше. Тому звернулася до суду, а там мене добили остаточно. Представник управління праці Олена Трояновська, сказала, що я можу заробляти, оскільки у 2012 році написала проект (так, я його написала, в надії на допомогу міської влади). І навіть захистила, але замість трьох тисяч нам виділили всього півтори. Але в управлінні чомусь вирішили, що якщо я вмію писати, то вмію і заробляти. Тому звернулася до суду, та соціальний захист так відтягував суди, що вирок був, як звичайно - на їхню користь.
Зараз справа знаходиться в апеляційному суді. Поки що з липня відрахування припинили, бо, як мені пояснили, син закінчив школу і має вступати у вуз. А з вересня відновлять. Так що тепер я добре розумію тих, хто, маючи сили, молодість, освіту, набуті знання, на позичені гроші їде за кордон. Там держава не танк, по живих людях не їде.
Наталія Андрейчук, голова Хмельницької міської громадської організації «Багатодітні сім’ї «Ненька».