Валентина Кононенко більше сорока років рятує дитячі серця

На прохання охарактеризувати дитячого кардіоревматолога вищої категорії Валентину Миколаївну, її колеги відповіли: «Відповідально ставиться до роботи: і на дільниці, де починала, і в управлінні охорони здоров’я, де працювала обласним педіатром, і тут, в кардіології, яку очолювала впродовж 15 років. По-іншому вона просто не вміє». Справді, за весь час роботи на неї не надійшло жодної скарги, і кожному хворому вона намагається максимально приділити увагу, незалежно від того, чи це дитина високопоставленої особи, чи звичайної людини з глухого села. А причина не лише у відповідальності, а й у тому, що вона дуже любить дітей. Після закінчення Тернопільського медінституту, на розподіленні, був присутній начальник тамтешнього управління охорони здоров’я. Він дуже здивувався, коли дівчина сказала, що хоче бути педіатром: «Та ви ентузіаст, йдіть до мене!»...
«На той час педіатрів було не так багато, – каже Валентина Миколаївна, – і це мені допомогло oтримати направлення у Хмельницьку міську дитячу лікарню. Спочатку працювала в стаціонарі, потім – дільничним педіатром. З часом перейшла в обласну дитячу лікарню, де працюю з 1971 року».
Коли у Хмельницькому відкрилась кафедра педіатрії, тодішня головний лікар обласної дитячої лікарні Віра Ясінська порекомендувала її асистентом. Пізніше знову з легкої руки Віри Миколаївни молоду лікарку направили в управління охорони здоров’я, де 12 років вона пропрацювала обласним педіатром. Після чого повернулася в свою рідну обласну дитячу лікарню, в кардіологію. І відтоді, з 1995 року і до минулого – працювала у ній завідуючою. Останній рік вже працює ординатором.
…Валентина Миколаївна допомогла багатьом дітям перебороти хворобу, в неї є такі пацієнти, яким зараз по 18-20 років, а їхні батьки все ще приходять до неї за порадою. У Валентини Миколаївни є жінка з Красилівського району, в якої двоє дітей з важкою хворобою – ревматоїдним артритом з важким перебігом. Одна дитина лікувалася в багатьох клініках, навіть на Кубі, але так склалося, що вона потрапила до Валентини Кононенко. Зараз цьому хлопцеві вже 20 років, він живе повноцінним життям. Валентина Миколаївна щаслива, що має кому передати свій досвід: її молодший син, як і мама, став дитячим кардіоревматологом. А от старший, на відміну від інших членів сім’ї (чоловік Валентини Миколаївни Володимир Харитонович працює лікарем-ендокринологом в обласній лікарні), має здібність до точних наук, тому отримав освіти інженера та фінансиста. У трьох медиків йде постійний обмін інформацією, а якщо випадок неординарний, і питання знаходиться на стику спеціальностей, то не гріх і поради послухатися. «Діти – особлива категорія, – каже Валентина Миколаївна. – Особливо, маленькі, від яких невідомо, чого чекати: тут усе добре, а через три години можуть бути проблеми. Пам’ятаю, як я хвилювалася і готувалася, коли, працюючи в управлінні охорони здоров’я, повинна була проводити консультації в пологовому будинку. Зараз у нас є можливість діагностувати захворювання у перші дні життя, і якщо ці вади дозволяють дитині далі розвиватися, ми спостерігаємо за нею і чекаємо періоду, коли можна їй реально допомогти. В інших випадках направляємо таких дітей в інститут серцево-судинної хірургії, до науково-практичного медичного центру кардіології і кардіохірургії Києва».