Чим відомий «довічник» Каверзін, якого випустили на волю

Олександр Каверзін 1973 року народження, уродженець Кам’янця-Подільського, отримав довічне позбавлення волі в 2002 році. Але 7 листопада 2017 року він вийшов на волю. Як заявив екс-глава Державної пенітенціарної служби України Сергій Старенький: «Виявилося, що його хвороба перешкоджає подальшому відбуванню покарання у вигляді довічного позбавлення волі».

«Якщо буде принципова позиція прокуратури, то крапку в цій справі ставити поки рано. Але мені здається, що вона вже пройдена, адже залишилася тільки третя інстанція – касаційна. Якщо прокуратура правильно аргументує це питання, Каверзін може повернутися до в’язниці», – наводить слова Старенького сайт «Politeka».

Хто ж він – Олександр Каверзін, засуджений «довічник», який в 2012 році виграв суд проти України? Нагадаємо, Європейський суд з прав людини зобов'язав державу виплатити йому 40 тисяч євро компенсації за моральний збиток. Олександр Каверзін зазначав, що його після затримання катували, через що він має проблем із зором.

Отож… Суд над Олександром Каверзіним мав розпочатися ще 26 листопада 2001 року. Але його декілька разів відкладали, оскільки обвинуваченому в декількох вбивствах, посяганнях на життя, пограбувань тощо не могли знайти адвоката. Коли ж почали слухати, то вирок зачитали аж 13 листопада 2002 року. Тоді на лаві підсудних опинилися ще двоє чоловіків. Вони були співучасниками злочинів Каверзіна. Одного одразу випустили – оскільки відсидів в ізоляторі понад 21 місяць (його визнали винним у незаконному заволодінні автомобілів та покарали позбавленням волі на такий термін, скільки він провів у неволі), іншого кинули за грати на 11 років. Каверзін же отримав максимальний термін – довічне ув’язнення. За що?..

Газета "Є" в 2001-2002 роках відслідковувала судовий процес над Каверзіним.

Улітку 1995 року усі троє «відзначилися» в Хмельницькому. Каверзін мав борг перед особою, яку так і не встановили слідчі. Щоб погасити його, чоловіки викрали «ВАЗ 21093», які потім повернули власнику за 900 доларів. Згодом, угнали ще одну автівку, за яку також отримали викуп. Щоправда, гроші з власників автомобілів вимагали не вони, а знайомий Каверзіна, який в 1999 році загинув.

Того ж таки літа Олександр Каверзін у Кам’янці-Подільському увійшов до угруповання, учасники якого в 2002 році вже відбували покарання. 25 липня 1995 року вони, озброївшись автоматами Калашникова, пістолетами, тротиловими шашками вирушили до села Цибулівка Кам’янець-Подільського району. Одягнувши камуфляжі, чоловіки чекали на одного з тамтешніх мешканців. Коли той приїхав додому із товаришами, нападники увірвалися в хату…

Як встановив суд, нападники зв’язали чоловіків та протягом години били їх, вимагаючи гроші. Нажилися лише ювелірними виробами та обіцянкою, що наступного дня отримають ще три тисячі доларів США. Таке непроханих гостей не влаштовувало, і хтось із них застрелив одного чоловіка. Стріляв не Каверзін. Інших потерпілих – накололи наркотиками та вирішили підірвати будинок із ними. Утім, від такої ідеї відмовилися, оскільки не були впевнені, щоб вибуховий пристрій спрацює. Зв’язавши чоловіків, кинули їх в автівку та повезли до ріки Смотрич, де, вистріливши заручникам у голову, скинули авто разом із ними в річку. Каверзін же тоді «стояв на шухері».

Відзначимо, що один із чотирьох чоловіків вижив! Виявилося, що, коли в нього стріляли, куля пройшла повз. А вже у воді він зміг розв’язатися та виплисти на поверхню. Його врятували рибалки.

Згодом, майже всіх нападників затримали. Але не Каверзіна… Він разом із ще одним «братком» втекли. Коли ж правоохоронці змогли встановити їх місце перебування, то Каверзіну вдалося знову сховатися…

«Цікаво, що спочатку Каверзін у банді Хмарука відігравав доволі другорядну роль, та після затримання його подільників він став єдиною людиною, котра знала, де зберігається арсенал, - в інтерв’ю сайту «Є» в 2011 році говорив екс-керівник хмельнциьких правоохоронців Володимир Гаврилюк. - Ось тоді він й організував власне угруповання з колишніх одногрупників з індустріального технікуму. Вони тримали у жаху Хмельниччину».

Отож, в 1997 році Каверзін, в якого була зброя та вибухівка, в Кам’янці-Подільському організував своє угрупування, до якої увійшли ще шестеро людей. Згодом, частина «команди» переїхала до Хмельницького… Наприкінці лютого 1995 року Каверзін і компанія в обласному центрі вирішили пограбувати квартиру директора одного з підприємств. Але помилися адресою і скоїли крадіжку з іншої, де прихопили майна на 995 гривень (на той час понад 500 доларів США). Наступного місяця, озброївшись пістолетами та автомати, пограбували студію звукозапису. Зв’язавши охоронця, забрали майна на понад 13 тисяч доларів. Наприкінці травня пограбували квартиру на вулиці Сковороди та підірвали двері одному з місцевих мешканців. Вибух був такої потужності, що пошкодив двері ще в шести квартир. Після цього банда поїхала в Кам’янець-Подільський. «За гарячими» слідами туди вирушив і тодішній заступник начальника Південно-Західного відділу міліції Володимир Бородій.

Каверзін «заліг» на квартирі товариша. Утім, правоохоронці мали про це інформацію. Володимир Бородій з двома кам’янецькими правоохоронцями – Миколою Фошиним та Володимиром Мельником, вирушили до будинку, де переховувалися втікачі. У під’їзді міліціонери зупинили одного з розшукуваних та попросили показати документи. У цей час сходами підіймався й Каверзін. Зрозумівши, що «за ними прийшли», він подзвонив у сусідні двері та попросився в туалет. Як вказано у вироку суду 2002 року, у ньому Олександр перезарядив пістолет «ТТ», вийшов з квартири та… розстріляв правоохоронців. Фошин та Мельник загинули, Бородій отримав важкі поранення. Постріли почув ще й мешканець цього будинку, який одразу вискочив у під’їзд. Каверзін поранив чоловіка в живіт, а його дружина отримала поранення в ногу. Олександр втік. Тікаючи з «братками», забрали ще в водія таксі 20 гривень. Згодом, усю банду затримали, окрім двох чоловіків, серед яких був Каверзін. А в їхній квартирі правоохоронці вилучили декілька автоматів, три десятки тротилових шашок, майже тисячу набоїв тощо.

Засуджений до довічного ув’язнення опинився в Очакові Миколаївської області. Там він став «новою людиною» - викрав паспорт іншої особи, в який вклеїв своє фото. У лютому 1999 року він знову «відзначився». Спланував пограбування валютника, участь в якому взяв не лише він, а й ще один утікач зі своєю коханою. Утім, забрати гроші в жертви не вдалося. Завадив міліціонер із товаришем, які прибігли на крики очевидців. Але, щоб втікти, Каверзін знову застосував зброю. Правоохоронця поранив, його товариша… вбив.

Його розшукували на всій території України, а він був у Самарі, що в Росії. Але згодом знову повернувся. Цього разу в Харків, де йому допомогли отримати нове свідоцтво про народження, водійське посвідчення та паспорт на прізвище Шелаванов. Хто саме дав Каверзіну «нове життя» слідство так і не встановило.

Жовтень 2000 року. Між «Шелавановим» та його товаришем виникла суперечка, у результаті якої Каверзін дістав пістолет та вистрелив у голову своєму співрозмовнику. Потім роздягнув його, залишивши лише джинси, загорнув тіло в ковдру, надягнув на нього мішок та кинув у річку. Щоб приховати сліди, поїхав на вокзал на купив квиток до Самари на ім’я вбитого. В такий спосіб інсценував його виїзд в сусідню державу.

12 січня 2001 року в Харкові правоохоронцям вдалося затримати Олександра Каверзіна. У квартирі, в якій він мешкав, вилучили мисливський карабін, три пістолети, глушник до зброї, ніж, набої та… недороблене посвідчення працівника прокуратури.

У березні 2001 року його привезли до Хмельницького слідчого ізолятора. Згодом суд та вирок: винен у багатьох вбивствах, трьох посяганнях на життя тощо. Всього за двома десятками статтей Кримінального кодексу. Як наслідок – довічне ув’язнення, яке завершилося через 15 років.