Плоскирівський замок: які таємниці відкрила краєзнавцям новознайдена карта?

Нові знахідки відкривають нам нові сторінки з минулого. Так і з Хмельницьким. З появою зовсім недавно на широкий загал карти Проскурова 1798 року, спостерігається черговий сплеск версій довкола давньої історії міста. Зокрема, щодо існування Плоскирівського замку. Своєю версією щодо того, де міг бути розташований давній замок, до якого часу можна віднести його існування та кому він міг належати розповів сайту «Є» Володимир Захар’єв, археолог та пам’яткоохоронець, ініціатор видання і один з авторів книг «Давні карти та щоденники про Хмельниччину XVI-XVIІІ століть» та «Замки, фортеці, пізньосередньовічні міські укріплення Хмельницької області», лауреат міської премії імені М. Орловського.

«До недавнього часу більшість дослідників Хмельницького вважали, що Плоскирівський замок занаходився в районі нинішньої школи СЗОШ №1, де колись був зведений костел. Та з часом з’явилися нові джерела, зокрема документи, які дають можливість робити припущення, що Плоскирівський замок був зведений в іншому місці. Кілька тижнів тому на широкий загал виставили карту Проскурова 1798 року. Якщо до цього часу ми вважали найдавнішою картою міста, яка існує, мапу 1800 року, то ця - стала справжнім відкриттям. Її представив громадськості в соцмережах киянин, сучасний кастеолог (дослідник замків) Філіп Гавриленко. А натрапив дослідник на неї в одній з польських книг…»

Здавалося б, що цікавого може розповісти карта, старша всього на 2 роки від попередньої? Для краєзнавців, як виявилося, вона дала можливість зробити чимало цінних висновків.

Карта міста 1800 року.

Новознайдена карта 1798 року.

«Варто нагадати, що Проскуровим містечко стали називати з появою тут росіян, а до того назва була стовідсотково автохтонною - Плоскирів, Плоскирівці. Себто, ті, що лежать між Плоскою і Ровом. Як відомо, село Плоскирівці (перша згадка 1431 рік) переросло у місто Плоскирів після передання його з королівщини у пожиттєве володіння Мацея Влодека 26 березня 1547 року. Влодек з 1543 року і до смерті був незмінним кам’янецьким старостою. Є думка, що Плоскирів отримав від короля магдебурзьке право 1566 року. Оскільки однією з умов цього є наявність оборонного замку, а Мацей Влодек помер у 1570 році, то сучасний хмельницький дослідник історії міста Сергій Єсюнін цілком логічно висунув версію, що саме він збудував тут замок. Інформація про плоскирівський замок також згадана у різній статистичній та фіскальній документації другої половини XVI століття», - розповідає Володимир Захар’єв.

Додає, що наявніcть замку 20 липня 1594 року підтвердив і австрійський посол Еріх Лясота, який повертаючись від запорозьких козаків до Європи, проїжджав поруч з Плоскировим. Правда, назвав його Prostirow і вказав, що то маленьке (male) містечко із замком віддане Владеку, розташоване біля красивого озера, яке ділить місто на дві частини, там річка Prostirowка впадає у Буг.

«Карта 1800 року не дає уявлення про первинний острів, де знаходилося село Плоскирівці, а потім місто Плоскирів. На мапі не показано жодних об’єктів. А на карті 1798 року ми бачимо, що цей острів був обжитий. І серед іншого зображено квадрат, який трактується як «колишній старостинський двір». Цей квадратний об’єкт у північно-східному кутку острова став основною родзинкою вищезгаданої карти. Філіп Гавриленко обережно натякнув, що той «давній старостинський двір, може, і є ділянкою замку». Представив він і новий переклад цитати зі шляхових записок Ульріха фон Вердума від 24 листопада 1671 року. А саме: «… Плоскиров лежит над болотами и в болотах, и в широком озере, которое также тянется аж к Бугу. Находится на нём длинный четырёхугольный остров, который – окружённый валами и частоколами – является местным замком. Город когда-то тянулся по двум сторонам озера и был очень большим, разделённым водой на две части. Длинный мост вел от одной части к другой. Часть, которая ведёт к Моисеевцам (тепер це село Масівці), является полуостровом, полностью опустошённым. Вторая часть, за мостом ( це «Старе місто»), окружена со всех сторон озером. Находится на ней около тридцати домов с русской церковью».

Саме там, де приватна забудова, знаходився острів із замком.

Тож, за словами Володимира Захар’єва, це дозволило висунути гіпотезу, що власне весь острів між Плоскою і річкою Рів, нині уже неіснуючою, був замком. Фраза про те, що він був повністю спустошеним, свідчить, що населений пункт та його інфраструктура дуже постраждали від інтенсивних бойових дій.

«Останнє речення побічно вказує, що давня частина Плоскирова була русинською, а костел там з’явився значно пізніше – після повернення турками Поділля Речі Посполитій у 1699 році. Досить приємно, що першоджерело вказує на глобальність Плоскирівського замку. Так, варто визнати, що усі без виключення дослідники, і я також, поміщували Плоскирівський замок позаду СЗОШ №1, де розташовані провулки Ломаний, Гречанський та Рибацький. До цього спонукали інформація з довідкових джерел першої половини ХІХ століття, стереотипність мислення і сучасне розуміння доцільності замку. Мовляв, конкретне урочище займає найвищу точку мікрорайону, має природне укріплення західного схилу та ще й прямокутну форму... Але поява карти 1798 року розставляє все на свої місця. Переконаний, що мова йде про залишки феодального замку, який був побудований на окремому невеликому, штучно підсипаному острівці-останці, при впадінні струмка Рів у Буг. Це, швидше за все територія, яку займає дитсадок, що розташований за адресою: провулок Човновий, 8».

За припущеннями Володимира Захар’єва, оборонний об’єкт феодала (старости) був побудований у 1550-1565 роках. Він був земляно-дерев’яним, що притаманно для нашої території.

«Те, що залишки “давнього старостинського двору” були оборонним об’єктом вказує і продумана орієнтація його кутів до потенційно небезпечних напрямків атаки ворога після прориву на територію первинного Плоскирова. Крім того, як і було заведено, кути об’єкта підсилювали високі башти. Бастіонна версія відпадає, як така, через дороговизну побудови та утримування, рельєф і недоцільність. Вердум вказав, що «через озеро від однієї частини до другої вів довгий міст». І це був ще один мудро продуманий елемент оборони Плоскирова, бо половина цієї споруди надійно контролювалася із замку. Єдиний мінус конкретного замку – близькість до вищого на 4-5 метрів правого берега річечки Рів. В разі використання артилерії замок ставав легкою здобиччю для ворогів».

В цілому, аби глибше розкласти усі акценти у питаннях історії Хмельницького (Проскурова, Плоскирова, Плоскировець) краєзнавці сподіваються на створення у місті наукової групи, яка б  могла працювати у польських та інших європейських архівах і музеях, вишукувала документи та робила нові відкриття в історії міста.

«І, звісно ж, усі земляні роботи на території «Старого міста» мають проводитися у присутності археологів. Це має бути обов’язковою умовою. Неважливо, приватна чи громадська то територія. Інакше з такими темпами будівництва у місті невдовзі не буде що досліджувати», - додає краєзнавець.