ye-logo.v1.2
18 Січня, 2020

Цей день в історії Хмельниччини: 18 січня

Даша ПАСТЕРНАК, Юна МІТРАШКО Історія 734
В такий незвичний спосіб хмельничани показали своє ставлення до окремих поправок, які внесені до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян»
В такий незвичний спосіб хмельничани показали своє ставлення до окремих поправок, які внесені до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян». Фото: з архіву редакції

Протест проти "диктаторських законів" та марш миру "Я - Волноваха".

18 січня у 2014 році частина хмельничан вийшли на вулиці аби висловити протест проти "диктаторських законів". Протестувальники одягнули на голови каструлі та друшляки, в такий спосіб вони висміювали безглуздість прийнятих законів, та демонстрували, що незгодні їх виконувати. Подібні акції відбулись і в інших містах, а також на майдані Незалежності у Києві.

Низку цих законів Верховна Рада України ухвалила 16 січня, підняттям рук, без використання системи «Рада» та без обговорення, а їхні тексти стали доступні лише після того, як депутати за них проголосували. З одинадцяти обранців, які представляли на той час у Верховній раді Хмельниччину «за» диктаторський закон проголосували шестеро: Віктор Бондар, Олександр Герега, Сергій Буряк, Ольга Борита, Василь Кравчук та Сергій Лабазюк. Наступного дня, 17 січня, цей пакет законів підписав тодішній президент Віктор Янукович.

Документи викликали негативну реакцію суспільства як такі, що порушують демократичні норми. Ці закони обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію та громадянське суспільство. Зокрема, заборонялися рух у колонах більш як п'ять автомобілів, встановлення наметів, носіння шоломів, допомога протестувальникам, поширення інформації про силові структури тощо.

28 січня 2014 року Верховна Рада більшістю в 361 голос скасувала більшість законів 16 січня.

 Реакція хмельничан на теракт під Волновахою. Фото: з архіву редакції

18 січня 2015 року тисячі хмельничан взяли участь у Всеукраїнському марші миру "Я - Волноваха". Захід розпочався на майдані Незалежності, далі пройшов вулицями Хмельницького до Ангела Скорботи, містяни молились за душі убитих у зоні проведення антитерористичної операції. Люди тримали в руках запалені свічки, символіку України і плакати з написами - "Я - Волноваха". Марш був реакцією українців на теракт під Волновахою коли бойовики поцілили в автобус з мирними жителями, внаслідок трагедії 13 чоловік загинуло. Генеральна прокуратура України визнала подію терористичним актом.

Того ж дня хмельничани прийняли дві резолюції: до української влади та світової спільноти. Вимагали визнати ДНР та ЛНР терористичними організаціями, а Росію – країною-агресором щодо якої потрібно посилити санкції. Наголошували на необхідності надання українській армії сучасного озброєння, а військовим гарантувати соціальну захищеність.

В останню дорогу сотні містян проводжали старшого лейтенанта 95-ї аеромобільної бригади Дмитра Іваха. Фото: з архіву

Цього дня 2015 року у бою за донецький аеропорт загинув 25-річний «кіборг» з Хмельницького Дмитро Івах. «Їхня рота вела бій з бойовиками, щоб ті не закрили коридор до донецького аеропорту. Тоді їх накрили “Градами”. Дмитру осколок влучив у голову, смерть була миттєвою», - згадував про ті трагічні події командир роти 95-ї аеромобільної бригади майор Олег Бутницький. У День Соборності, 22 січня, провести в останню путь військового прийшли сотні хмельничан. Прощання відбулося на майдані Незалежності. Поховали Героя на Алеї слави на кладовищі у мікрорайоні Раково поряд з іншими хлопцями, що віддали життя за Україну.

18 січня 1944 року відбулося визволення Нетішина від нацистських окупантів. У першій половині січня того року почалося визволення північних районів області, зокрема Полонщини та Славутчини, з-під фашистської окупації. У цей же час, 18 січня, бійцями 287 стрілецької дивізії Першого Українського фронту було звільнено Нетішин. З Нетішина та села Солов’є (яке сьогодні входить до сучасного міста Нетішин) протягом 1941-1945 років воювало 517 громадян, за ці роки загинув 321 житель названих населених пунктів.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую