ye-logo.v1.2
5 Серпня, 2020

Цей день в історії Хмельниччини: 15 лютого

Історія 2592
У Хмельницькому встановлений єдиний в Україні меморіал пам'яті жертв погрому 1919 року. Його встановлено в 1925 році на місці братської могили
У Хмельницькому встановлений єдиний в Україні меморіал пам'яті жертв погрому 1919 року. Його встановлено в 1925 році на місці братської могили. Фото: Леонід Западенко

В 1919 році, 15 лютого, у Проскурові розпочався єврейський погром.

Вояки армії Української Народної Республіки на чолі з отаманом Іваном Семесенком, влаштували різанину місцевих євреїв. Тоді в Проскурові було вбито 1200 осіб, поранено – 600, половина з яких померла від отриманих травм. Погром визнаний одним із найкривавіших актів насильства часів Української революції.

Як писав краєзнавець Сергій Єсюнін, передував цим подіям, 14 лютого, збройний виступ пробільшовицьки налаштованих сил задля захоплення влади в місті. Силами вірних Директорії військ (Запорізька бригада, 3-й Гайдамацький полк) повстання було придушене, після чого в єврейських кварталах Проскурова почався погром, який ініціював отаман гайдамаків Семесенко. Симон Петлюра, отримавши звістку про погром, прибув до Проскурова, тут же видав наказ роззброїти гайдамаків-погромників та заарештувати Семесенка, а також віддав розпорядження про створення спеціальної комісії для розслідування погрому.

"15 лютого було суботою. Традиційно у шабат євреї найбільше часу проводять у родинному колі. Ця обставина зробила їх заручниками різунів, які з шаблями наголо вдиралися до осель та вирізали євреїв, не розбираючи статі та віку своїх жертв. Вогнепальну зброю застосовували тільки проти тих, хто намагався втекти. До вояків Семесенка також долучилися козацька сотня Ківерчука і міські міліціонери, які, не зв'язані присягою, не лише вбивали, а й грабували євреїв. Різанина тривала до пів на шосту вечора" - так описує цей день історик Михайло Гаухман.

Історик і краєзнавець Ігор Западенко згадує: "тоді один мій прадід жив буквально у 500 метрах від залізничної станції, одного з ключових місць цієї історії, дід (його 19-річний син) працював помічником машиніста у Гречанах - і його, як робітника транспорту, не могло не стосуватися те, що тоді робилося. А інший прадід, що мешкав у Рибальському провулку, ховав від погромників сім'ю сусідки Єнти. І у хаті погромники були... Кожен з них, православних, міг отримати шаблю чи багнета".

Напади на євреїв у Проскурові та околицях припинились лише 17 лютого. Цього дня відбулися масові поховання жертв насильства на єврейському цвинтарі міста.

Зазначимо що такі погроми мали місце в багатьох містах, та документи свідчать, що найбільш криваві погроми відбулися в Проскурові, Житомирі, Черкасах, Рівному, Фастові, Коростені та Бахмачі.

Жертви Проскурівського погрому 1919 рік. Фото: mimh.org.ua

У Кам’янці-Подільському 15 лютого 1900 року міська дума затвердила назви низки вулиць, провулків та узвозів. Частина з них носить тіж назви й до сьогодні, частина перейменовані, а деякі ж вулиці зникли з сучасної мапи міста. Про це йдеться у науковій статті «Топонімія Кам’янця-Подільського ХІХ – початку ХХ століття» кандидата історичних наук, провідного наукового співробітника Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Ігоря Старенького.

До прикладу, Троїцьку площу з Новопланівським мостом з’єднував Троїцький узвіз, який отримав назву саме цього дня, а сьогодні залишається без неї. Від вулиці Татарської відходив провулок Театральний, наймення якому надала міська дума 15 лютого 1900 року. Назва походить від театру Яна Пекарського, який 1856 року пристосував під ці потреби провіантовий магазин на Турецькому бастіоні. Театр згорів 1918 року, а нині не має такого провулку.

Вулиця, яка проходить з півдня паралельно до Польського ринку повз Домініканський костел, отримала назву Реміснича. Однак за твердженням Олександра Прусевича, вживалися також назви провулок Домініканський та Дешевий. Останнє наймення пов’язане з тим, що на цьому провулку можна було дешево придбати вироби безпосередньо в ремісників.

Того ж дня свої назви отримали вулиці П’ятницька, Іоанно-Предтеченська, Глуха (нині – Укмергеська), з’явилися провулки Вузький, Миколаївський, Тісний, Тринітарський, Круглий, Больничний, Казармений, Тюремний та інші.

Із Замковим мостом ринок сполучає вулиця Замкова, яка на початку, згідно рішення міської думи від 15 лютого 1900 року, називалася Старобульварною. У каньйоні річки Смотрич Старе місто опоясують дві вулиці – Руська та Онуфріївська. Друга офіційно свою назву закріпила рішенням міської думи від 15 лютого 1900 року і наймення до того та після того аж до 1936 року не змінювала.

Осьовою магістраллю Польських фільварок являється сучасна вулиця Суворова, північна частина якої разом з вулицею Вутіша, згідно рішення міської думи від 15 лютого 1900 року, носила назву Старопоштова (називалася ще Польськофільварецьким спуском), а південна, згідно того ж рішення, – Георгіївська, оскільки проходила вона повз Георгіївську церкву.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення

Відпочивай і подорожуй

  Так  Ні, дякую