Двоповерхове житло та гончарні печі: чим здивували дослідження трипільського поселення на Кам’янеччині

Поблизу Кам’янця-Подільського в урочищі Татариски завершила розкопки міжнародна трипільська експедиція, що працювала в рамках фінансованого Національним науковим центром Польщі проекту «Динаміка преісторичної культури» (керівник проекту - професор Івона Собковяк-Табака, співкерівник - кандидат історичних наук Олександр Дяченко). Науковці досліджували поселення трипільської культури, якому 6 тисяч років. Як сайт «Є» повідомляв раніше, під час археологічних досліджень ученим вдалося натрапити на цікаві знахідки. Зокрема, дві гончарні печі, одна з яких є унікальною.

«Дуже задоволені результатами досліджень. Окрім гончарних печей, проводили дослідження двоповерхового трипільського житла, спаленого «трипільцями» перед тим, як залишити поселення. Його розміри – 11 на 5 метрів. Це стандарт для невеликих трипільських будівель того часу. Завдяки відбиткам на глині добре вдалося прочитати та зафіксувати його дерев’яну конструкцію», - розповідає співкерівник експедиції Олександр Дяченко, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту археології НАН України.

Науковець зазначає, що житла трипільців мали дерев’яний каркас, зверху обмащений глиною. Під час ритуального спалювання будівлі глина добре випалювалася, чимось нагадуючи шматки цегли з відбитками дерев’яних конструкцій. Перевертаючи фрагмент за фрагментом, можна зафіксувати обриси брусів, дощок та повністю відтворити, якою саме була ця конструкція. Причому, до деталей: кількість шарів глиняної обмазки, те, які домішки до неї додавалися, тощо...

Студент-історик Евгеній Левінзон за дослідженням другого поверху трипільського житла.

«У процесі дослідження житла виявили хатню піч. Зокрема, вдалося зафіксувати пази для кріплення дерев’яної основи купола печі, припічок. Також виявили конструкцію, схожу на вівтар. Власне, вона розташована саме в тому місці, де, зазвичай, в трипільських житлах і облаштовували вівтарі. Але чітких обрисів цієї конструкціх ми, на жаль, не зафіксували. Тож стверджувати, що це саме вівтар – не можемо», - каже Олександр Дяченко.

На рівні першого поверху житла археологи натрапили на цікаву вимостку. У житлі «трипільці» вимостили камінням підлогу, перекрили битою керамікою, а зверху нанесли глину. Так було облаштоване свого роду робоче місце. Виявлені особливості конструкції вимостки відомі, однак, зазначає Олександр Дяченко, не часті.

Також під час розкопок археологи виявили достатньо багато крем’яних знарядь, перепалених внаслідок ритуального спалення будівлі. А ще – невеличкі статуетки. Це жіночі фрагментовані фігурки, зроблені з глини.

Фрагмент жіночої фігурки, зробленої з глини.

«Певною мірою дослідження трипільського поселення закінчилися лише в полі. Далі на знахідки чекає низка аналізів: палеозоологи вивчатимуть знайдені кістки, палеоботаніки – відбитки рослин. Ще потрібно дослідити залишки органіки на кременевих знаряддях, щоб сказати, для чого саме ці знаряддя використовувалися «трипільцями», провести радіовуглецевий аналіз для точнішого датування знахідок. Після опрацювання всі матеріали будуть передані до Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. Розкоп загорнемо. Плануємо наступного року дослідження цього поселення продовжити. Хочемо розкопати ще одне житло, а також рів, щоб з’ясувати, яке він мав призначення. Адже на оборонний він не схожий», - зазначає археолог.

За аналогіями з керамікою датованих пам’яток, за словами науковців, це поселення існувало у 4000-3900 роках до нової ери. І його дослідження допоможе дати відповідь на низку наукових запитань.

За словами науковців, це поселення існувало у 4000-3900 роках до нової ери.

«Протягом останніх десяти-двадцяти років до археології прийшла теорія складноорганізованих систем. Найпростішим і найбільш точним визначенням яких є системи, поведінка яких не є сумою поведінок їх окремих елементів. Класичний приклад – людський колектив: поведінка групи з десяти осіб – це щось інше і більше, ніж просто поведінка кожного з цих людей окремо. Тобто, на рівні індивіда і на рівні групи діють зовсім інші закони. До складноорганізованих систем можна віднести і людську культуру. Тож, крім аналізу археологічних матеріалів, проєкт також включає математичне моделювання, а основною метою розкопок є аналіз перетворення матеріальної культури минулого на археологічне джерело (яскравим прикладом якого є залишки трипільських жител, спалені в ритуальних пожежах). Це цілий процес, адже усі ці матеріали протягом тисячів років піддавалися різноманітним впливам, природним впливам тощо. Це все треба розуміти, щоб осягнути реалію минулого», - пояснює Олександр Дяченко.

Чому «трипільці» спалювали свої житла

Однозначної відповіді науковці не дають.

«Важко сказати. Справа в тому, що це не лише трипільська традиція. Ритуальне спалення жител характерне для культур Карпато-Дунайського кола. Однозначної відповіді на це питання немає. Ми фіксуємо результати такої діяльності, однак чітко сказати, що за цим стоїть, не можемо. З найлогічніших гіпотез, яку, на жаль, не можна ні підтвердити, ні спростувати, це така, що якимось чином давні колективи розуміли, що спалювання може запобігати епідеміям, поширенню хвороб. Випадково це з’ясувавши, вони могли обставити цей процес певними вірування, ритуалами тощо…», - каже науковець.

Чи можемо ми вважати «трипільців» нашими культурними предками?

«Ні. Щоб говорити про пращурів і нащадків ми маємо мати певну культурну висхідну. Але такої висхідної в культурному сенсі, пов’язаної з «трипільцями», ми не спостерігаємо. Адже пізніше - ані в добу бронзи, ані в добу заліза, нічого подібного немає й близько. А те, що певні асоціації у нас викликають архітектура чи орнамент на посуді, то це не показник. Скажімо, якщо взяти кераміку інших культур і народів, то вона також містить щось подібне: певні геометричні фігури, логіку їх побудови, співвідношення в рамках орнаментальних схем… Цілком очевидно, що в різних частинах світу в різний час люди до якихось подібних ідей вдавалися», - розповідає Олександр Дяченко.

Що ж сталося з трипільською культурою?

За словами науковця, матеріальна культура «трипільців» дійсно протягом кількох століть спрощувалася.

«Умовно, починаючи з 3600-3400 років до нової ери, бачимо спрощення орнаментальних схем, зменшення асортименту посуду, кількості кольорів, які використовувалися, спрощується житлобудівництво... З одного боку це можна пояснити певним набором чинників, скажімо, зменшенням частки землеробства і збільшенням частки скотарства в економіці, і відповідні зміни у способі життя, облаштуванні поселень. Тобто, через якісь економічні чинники попередні культурні досягнення були втрачені. Це наче звучить логічно. Але з іншого боку (і саме цим цікавий наш проєкт, бо включає й математичне моделювання відповідних культурних процесів) це міг бути цикл розквіту та розмаїття, а потім - уніфікації. Наше моделювання показує, що це загальна закономірність в розвитку культури загалом, не детермінована жодними зовнішніми чинниками. І власне, одне з головних завдань цього проєкту – спробувати зрозуміти і пояснити: де ми маємо складноорганізовані процеси, логіки яких ми часто не розуміємо. Відтак, можемо змоделювати і передбачити, що буде далі з культурою в майбутньому. Саме таку картину математика складноорганізованих систем нам і дає: чинники як культура розвивається завдяки її внутрішнім рушіям, без огляду на будь-які зовнішні фактори - економічні, демографічні тощо. Зрозумівши і описавши математично, як ці процеси проходили в минулому, можна спробувати перенести відповідні математичні моделі на майбутнє. Бо якщо, скажімо, така логіка працює на культурі минулого, то відповідно, чого б вона не працювала на культурі сучасності? І тоді можна спробувати перенести цей археологічний досвід на моделювання майбутнього», - пояснює Олександр Дяченко.

Довідково. Трипільська культура є однією з основних давніх землеробських культур часів неоліту. Її пам’ятки є на території Молдови, Румунії та України. Розвивалася ця культура між близько 5000-4900 - 3000-2950 роками до нової ери.

«Трипільці» жили у величезних поселеннях, які займали десятки, а то й сотні гектарів. Будували великі (десятки метрів вдовжину), переважно двоповерхові житла. Майже кожних 50 років вони віддавали свої домівки вогню й перебиралися до інших місць. «Трипільці» на високому рівні володіли гончарством. Горни, в яких випалювали посуд, мали досконалі конструкції, що свідчить про те, що майстри мусили знатись не лишена на глині й фарбі, а й на теплотехніці.