ye-logo.v1.2

Місто з присмаком кави: що залишили по собі турки в Кам’янці-Подільському

Історія 7459

Про те, які наслідки мав для Кам’янця період турецького панування та які пам’ятки того періоду збереглися в місті.

На 27 років, з 1672 по 1699 роки, місто стало центром Кам'янецького еялету - провінції Османської імперії. Місто, завойоване турками на чолі з султаном Мехмедом ІV, змінилося: православні та католицькі храми перетворилися на мечеті, у місті запахло кавою, а на вулицях з’явилися яничари. Це був не простий період для міста. Що про нього відомо та які таємниці він приховує? Які міфи про турків існують і досі? Що залишили по собі османи та які наслідки мав для Кам’янця період турецького панування? Про це сайту «Є» розповів Ігор Старенький, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Як свідчать історики, теоретично, турки мали взяти Кам’янець, який на той час перебував у складі Речі Посполитої, для гетьмана Петра Дорошенка. Передували цьому події 1669 року, коли Дорошенко підписав угоду з турками та перейшов під протекцію султана. Оголосивши священну війну, Османська армія вирушила проти Речі Посполитої. У серпні 1672 року коаліційне військо, яке номінально очолював султан Мехмед ІV, величезною підковою підійшло під стіни Кам’янця.

Оборона Кам’янця: 5 тисяч проти 180-ти тисяч

«Султана Мехмеда ІV у поході супроводжувала його матір Хатідже Турхан, яка, до речі, була українкою та походила з території сучасної Буковини, за деякими переказами - з Хотинського району, - розповідає Ігор Старенький. - До армії, окрім османських військ, входила кримська татарська орда та козаки Петра Дорошенка. За різними підрахунками кількість могла сягати до ста восьмидесяти тисяч осіб. І, відповідно, в Кам’янці їм протистояла залога міста, якої разом з ополченцями не було більше, ніж 5 тисяч захисників. Тож лише завдяки своїй фортифікації воно трималося певний період. Коли ворог підірвав Нову Західну башту - утворився пролом в стіні. Тоді в місті відбулася нарада під керівництвом біскупа Лянцкоронського, на якій вирішувалося, що робити далі. Зійшлися на тому, що місто має капітулювати. В цей час був підписаний мирний договір».

У серпні 1672 року коаліційне військо, яке номінально очолював султан Мехмед ІV, величезною підковою підійшло під стіни Кам’янця. Фото: з tovtry.com

Тоді ж відбувся й вибух, внаслідок якого загинув Єжи Міхай Володиєвський відомий також як Гектор кам'янецький, який став прототипом головного героя однойменної трилогії Генріка Сенкевича.

Форпост для подальшого наступу на Європу

Відтак, Кам’янець та Поділля перейшли на 27 років під владу Османської імперії. За словами Ігоря Старенького, це була одна з найпівнішніших провінцій за часи існування цієї імперії.

«Хоч начебто османи і хотіли захопити ці території для козаків та Петра Дорошенка, але сталося так, що насправді турки перетворили Кам’янець на свій укріплений центр. Загалом, місто османами розглядалося як форпост для подальшого наступу на Європу», - каже Ігор Старенький.

Міфи про звірства, перехід в іслам та економічні утиски

За словами науковця, щодо перебування турків в Кам’янці, то про цей період існує чимало міфів.

«Наприклад, про те, що коли османи увійшли в місто, то чинили страшенні звірства. Насправді цього не було. Усім, хто бажав покинути місто, було дано три дні, щоб з усім майном спокійно вийти з Кам’янця. До того ж, в супровід навіть давали яничар, аби ніхто не нападав на цих подорожніх. Тобто, спостерігалася досить толерантна поведінка», - розповідає Ігор Старенький.

Другий міф – про примусовий перехід в іслам.

«Якщо всіх навернути в іслам – з кого тоді брати податки? Тому цього теж не було, а так звані невірні сплачували податок», - пояснює історик.

Щодо перебування турків в Кам’янці існує чимало міфів.

Третій міф - про економічні утиски.

«Якби насправді це було так, то селяни з Галичини, з Волині не тікали б на Поділля - оскільки вони, як піддані султана, не могли бути підданими ще когось. Тобто, магнетерія (польські магнати) втрачає контроль над цими територіями», - каже Ігор Старенький.

Також, за його словами, у місті була певна віротерпимість. Зокрема, вірменам та полякам на території Кам’янця залишили по одному храму, натомість українцям - три. Це було пов’язано з тим, що союзником османів був Петро Дорошенко. Щоправда, вже 1699 року, після повернення цих територій під владу Польщі, це відіграло негативну роль, оскільки поляки взагалі заборонили православним селитися на території міста.

Яничари половину своєї заробітної плати витрачали на... каву

«Загалом, на той час територія Османської імперії поширювалася до Меджибожа, Скали Подільської... Це був Кам’янецький еялет, який поділявся на санджаки (адміністративні одиниці). Та, насправді, кордон був досить умовний, оскільки його важко було контролювати. Тут постійно відбувалися військові конфлікти. І, власне, майбутній король Речі Посполитої Ян ІІІ Собеський свою корону здобув саме на війнах за Поділля. Практично щороку ставалися сутички, неодноразово польські війська підходили до самого Кам’янця. Захоплювали Хотин. Це було щось на кшталт - ми віддамо вам ваші території, якщо ви віддасте наші фортеці. І, справді, так потім і відбулося за Карловицьким мирним договором 1699 року: Буковинські та Бессарабські фортеці повертаються османам, натомість Подільські – Речі Посполитій», - розповідає пан Ігор.

Османам в цих краях, стверджує історик, також було непросто.

«Наприклад, функцією відомої фортеці Святої Трійці, збудованої у 1692 році, залишки якої до сьогодні збереглися в селі Окопи на Тернопільщині, було блокування постачання продовольства до Кам’янця-Подільського, захопленого турками. І вона чудово виконала свої функції. Також, ми знаємо про випадки, коли яничари просто здавалися в полон. Окрім того, для них були незвичні наші кліматичні умови. Дерев’яні будівлі вони масово розбирали та спалювали. А ще відомо, що яничари половину своєї заробітної плати витрачали на каву», - каже Ігор Старенький.

Початок занепаду міста

Беззаперечний факт, що економічно Камянець в цей період занепав. В подальшій історії міста це відіграло вирішальну роль: потужний центр (на XVI століття Камянець був другим місцем в Україні за кількістю населення після Львова і випереджав навіть Київ) втрачає свою силу. Занепадає торгівля, торгівельні шляхи зміщуються, вони починають обходити Кам’янець.

«Це призвело до непоправних негативних наслідків. І в подальшому, у XVIII-XIX століттях, місто, на той час центр Подільської губернії, поступово за кількістю населення починає поступатися Проскурову, Вінниці…. Тому саме з османського періоду, бере початок економічний занепад Кам’янця-Подільського як адміністративного центру», - пояснює історик.

Турецький бастіон або «биті горщики»

Те, що роль турків в історії Кам’янця-Подільського сильно міфологізована, свідчень багато. За словами Ігоря Старенького, якщо взяти праці ХХ століття і навіть те, як ті чи інші речі сприймає місцеве населення, то і Замковий міст в Кам’янці називають турецьким, фортецю – турецькою, хоч насправді її турки не будували… Словом, мало не все місто – турецьке.

«Насправді, турками в Кам’янці побудовано було мало. Але є споруда, яка має безпосередній стосунок саме до османського періоду. Це Турецький бастіон», - каже історик.

Турецький бастіон - споруда, яка має безпосередній стосунок саме до османського періоду

Колись на цьому місті був зведений палац Потоцьких. І коли донька Марії Могилянки від першого шлюбу Софія Вікторія Потоцька вступила до монастиря домініканок, то будівлю передали під кляштор, тобто, під монастир.

«Турки, захопивши Кам’янець і оглядаючи північну частину сучасної території Старого міста, вирішили, що її потрібно укріпити. Тому споруду монастиря розібрали, а з будівельних матеріалів на його місці звели артилерійську споруду, яка давала змогу контролювати підступи до міста. Власне, це і є той Турецький бастіон, який нині є пам'яткою містобудування та архітектури України національного значення. Пам'ятаючи історію монастиря, місцеві мешканці називали ці укріплення «панянським ронделем», «дівочими горщиками», «битими горщиками», - розповідає Ігор Старенький.

Коли до міста повернулися поляки, вирішили бастіон не руйнувати, оскільки він дійсно був побудований вдало та допомагав захистити місто.

У XVIII столітті споруду дещо модернізували. Зокрема, в період, коли кам’янецькими фортифікаціями опікувався данець Крістіан Дальке. Згодом, тут були провіантові магазини. У ХІХ столітті бастіон все ще використовувався, хоч і не мав оборонної функції.

Ще один цікавий факт з того ж ХІХ століття: у приміщенні на бастіоні був розташований театр Яна Пекарського, який згорів 1918 року.

У приміщенні на Турецькому бастіоні в ХІХ столітті був розташований театр. Нині тут часто можна зустріти тих, кого на творчість надихають старезні мури

То ж, власне, Турецький бастіон – та пам’ятка, що має прямий стосунок до турків-османів, які 27 років перебували в Кам’янці-Подільському.

Однак, звісно, це ще не всі цікавинки, що стосуються того періоду. У продовженні ми розповімо вам про не менш цікаві пам’ятки, які залишили по собі турки, та звісно ж, про каву.

Далі буде...

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую