1 травня: історія, події та факти

Сьогодні, 1 травня, в Україні відзначають День праці. Оскільки ця дата є державним святом і неробочим днем, але припадає на суботу, українці матимуть додатковий вихідний день у понеділок, 3 травня. Також можна не йти на роботу й у вівторок, адже 2 травня в країні святкуватимуть Великдень. Таким чином українці можуть відпочивати впродовж чотирьох днів: з 1 до 4 травня включно.

Раніше це державне свято мало назву «День міжнародної солідарності трудящих». Щоб очистити його від радянського пропагандистського контексту, у 2017 році Верховна Рада України перейменувала його на «День праці».

Його історія бере початок 1886 році. Тоді у США почалися масові страйки, які охопили всю країну. Вони були пов’язані з вимогою запровадити восьмигодинний робочий день. До речі, 1 травня також було державним святом і неробочим днем в Українській Народній Республіці.

Коротко про історичні події, які сталися цього дня у світі та Україні

1497 рік — Мученицькою смертю від татар загинув митрополит Київський Макарій. Нині його нетлінні мощі зберігаються у Володимирському соборі.

1707 рік — Королівства Англія, Уельс та Королівство Шотландія об’єдналися в одну державу — Королівство Великої Британії.

1966 рік — Студент Георгій Москаленко і робітник Віктор Кукса вночі встановили на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства Прапор України.

Цього дня народилися

1930 рік — Левко Колодуб, український композитор, педагог, музичний і громадський діяч.

1942 рік — Анатолій Алексєєв, український філолог.

1945 рік — Василь Зінкевич, український співак, народний артист України.

Цей день в історії Хмельниччини

1 травня 1920 року в Кам’янець-Подільський прибув Симон Петлюра. Це був час, коли польські та українські військові частини наступали на Київ. Після пишної зустрічі він відразу взявся за державні справи: почергово приймав міністрів, делегацію студентів, представників політичних партій, вивчив питання про становище українських державних інституцій на Поділлі. А 3 травня Симон Петлюра покинув місто.

Наступний його короткий візит відбувся 7 травня, коли Київ уже був у руках союзників. На цей раз керівник УНР зайнявся підготовкою переїзду міністерств до Вінниці. Але контрнаступ радянських частин примусив польсько-українське військо відступити в західному напрямку.

До Кам’янця Симон Петлюра з’явився й 1-го, а потім — 7 липня, коли «червоні» захопили Летичів і Проскурів. Він застав місто та його околиці в стані облоги, але зарадити катастрофі не було змоги: польські частини спішно відступали до Збруча, а своїх сил було дуже замало. 8 липня Симон Петлюра виїхав до Станіслава.

Восени 1920 року Головний отаман, як безпосередній учасник завершальних військових акцій на Поділлі, ще двічі навідувався до Кам’янця-Подільського: 30 вересня (після перемоги об’єднаних сил на лінії Збруча) і 14 жовтня (після успіху в районах Летичева-Літина, Ялтушкова-Бару і на Могилево-Жмеринському напрямі). 20-21 листопада останні загони української армії перейшли Збруч і потрапили на територію Східної Галичини, що була під контролем Польщі. З ними відступив і Симон Петлюра, який більше ніколи не повертався в Україну.