Храм на Бакоті й облога Кам’янця — 14 серпня в історії

14 серпня 1893 року в Бакоті Кам’янець-Подільського району було освячено храм Всемилостивого Спаса. Дерев’яний храм було збудовано на місці давньоруської церкви Бакотського монастиря. Тоді тут спорудили підпірну стіну, дерев’яне накриття та встановили вівтар. Будували церкву жителі Бакоти, а освятив її єпископ Подільський і Брацлавський Димитрій. Так свято Маковея, яке відзначається 14 серпня, стало ще одним святом в селі.

З проходом більшовиків храм занепав. У 1941-1942 роках його знову відбудували. На початку 1960-х років, коли Радянським Союзом прокотилася чергова хвиля боротьби з релігією, храм закрили, а в 1963 році — зруйнували. Тоді дерев’яні матеріали або спалили, або скинули в урвище в Дністер. Знищили ікони та бібліотеку, зник і церковний дзвін. Залишились лише печери монастиря.

Тож свого часу на Маковія Бакота ставала місцем паломництва багатьох тисяч людей, які поодинці або групами пішки з Буковини, Галичини та Поділля долали десятки й сотні кілометрів. Багато з них приходили за тиждень-два до свята. Богомольців неможливо було розмістити в оселях господарів і багатьом з них доводилось розташовуватись на призьбах попід хатами, у затишних куточках на сіні, просто неба на березі Дністра, на стежці до монастиря. Вони відвідували монастир, щиро молилися. Хворі збирали квіти й трави, зв’язували в пучечки (їх називали маковейками) і забирали додому, вірячи у цілющу силу трав і води з джерел біля монастиря. До початку свята в селі влаштовувався великий ярмарок, на якому продавались продукти полів і садів, інші товари.

14 серпня 1893 року в Бакоті було освячено храм. Фото: tovtry.km.ua

Після затоплення Бакоти водами Дністровського водосховища 14 серпня стало днем зустрічі мешканців села, яким свого часу довелося покинути домівки й переселитися.

До теми: Невідома Бакота: про що пам'ятають і чому їдуть сюди щороку жителі неіснуючого села

Цей день в історії Хмельниччини

В історичних працях є відомості, що 14 серпня до Кам’янця-Подільського почали підходити перші підрозділи головних сил турецької армади. Вона наступала на місто широким 16-и кілометровим фронтом між Рудою та Ходорівцями в напрямку Жабинці-Довжок-Зіньківці. Величезна армія, заблокувавши Кам’янець широким півколом зі заходу, незабаром повністю облягла його, відрізавши від будь-якої зовнішньої допомоги. Проте роботи з регулярної облоги Кам’янця розпочалися тільки у другій половині 15 серпня, коли під стінами міста з’явився турецький головнокомандувач Ахмед Кюпрюлю-паша. Великий візир з офіцерами провів рекогносцировку місцевості, визначаючи місце для султанського намету та артилерійських шанців.

Турецьке військо, очолюване султаном Мехмедом IV, у складі якого були солдати кримського хана Селім-Гірея та козацькі загони гетьмана Петра Дорошенка, становило майже 150-170 тисяч людей. Натомість залога фортеці, що протистояла цій армаді, мала чисельність близько 1 тисячі 200 солдатів та 500 ополченців — мешканців міста, на чолі яких стояли староста Миколай Потоцький та низка досвідчених офіцерів, зокрема Єжи Володийовський, Войцех Гумецький та Ян Мислішевський.

У серпні 1672 року, після майже двотижневої оборони потужна фортеця Кам'янця-Подільського капітулювала перед армією Магомета IV. План: tovtry.com

14 серпня 1996 року в селі Юрківці на Чемеровеччині побували археологи, які обстежили місцеве провалля та встановили, що це підземний хід. До того у 1957 році на подвір’ї однієї жительки села робили заміс із глини кіньми, і підмокла земля провалилася в провалля глибиною 4-4,5 метра та діаметром 3-4 метри. Місце провалля згодом засипали камінням і щебенем. Очевидці згадували, що дехто спускався в це провалля. В сторону хати пройшов метрів 2-3. Висота підземного проходу 1,5-2 метра, а ширина така, що вільно могли пройти троє людей.

Коротко про історичні події, які сталися цього дня у світі та Україні

1385 рік — Великий князь литовський Ягайло підписав з Польщею Кревську унію про об’єднання земель. Договір набирав чинності через рік і передбачав введення у Литві католицизму і сходження Ягайла на престол нової об’єднаної держав.

1775 рік — (за іншими даними 3 серпня) російська імператриця Катерина ІІ видала маніфест, яким офіційно ліквідувала Запорозьку Січ.

В цей день народилися

1873 рік — Іван Боберський, видатний діяч західноукраїнського фізкультурно-спортивного руху кінця ХІХ — першої половини ХХ століть.

1892 рік — Іван Липківський, український художник, представник школи «бойчукістів». Син українського релігійного діяча Василя Липківського. Обоє розстріляні у 1937 році радянським режимом.