Вірний лицар театру Роман Черкашин

Народився 16 березня 1906-го року в Старокостянтинові. Хоча родина Черкашиних була освіченою та інтелігентною, проте до театру ніякого стосунку не мала. Цим видом мистецтва юнак вперше захопився в аматорському драматичному гуртку в клубі при цукровому заводі містечка Красилів, де вчителював після закінчення школи.
Керувало драмгуртком подружжя акторів-професіоналів – В’ячеслав Домород- ський і Ольга Нертовська. Рятуючись від голоду і розрухи 1920-21 років, вони тимчасово залишили київську сцену й осіли в провінції. І саме зустріч з цими талановитими акторами Київської російської драми  спонукала Романа Черкашина вперше замислитись над своїм майбутнім – можливістю отримання театральної освіти, а згодом – перспективою професійної роботи у театрі.
У 1925 році він став студентом акторського факультету музично-драматичного інституту імені М.В.Лисенка. Вчився на російському відділенні, яке очолювали відомі на той час режисери О.Смирнов та О.Смирнова-Іскандер. А наступного року, через закриття російського відділення, перейшов на українське, на курс актора і режисера мистецького об’єднання «Березіль» Гната Ігнатовича. Під час навчан- ня в інституті Роман Черкашин зустрів Юлію Фоміну – талановиту молоду актрису, яка згодом стала його дружиною.
Перші п’ять років роботи у «Березілі» Леся Курбаса в театрі стали визначальними для формування творчої особистості Романа Черкашина. Всією душею сприйняв він новаторську театральну естетику Курбаса, «експресивний реалізм» як творчий метод театру «Березіль», поєднання складної ідеологічної концепції з гостротою, яскравістю та міцністю форми.
Акторський дебют Р.Черкашина на березільській сцені відбувся 1929 року у виставі «Алло, на хвилі 477». У ній молодий актор виконував музично-ексцент- ричну роль. А вже наступні ролі мають власні імена-прізвища і біографію. Поручик Ледоховський у «Заповіті пана Ралка» В.Цимбала, революційно налаштований французький моряк Жан у «Невідомих солдатах» Л.Первомайського, замаскований провокатор Каштан у «Плацдармі» М.Ірчана, американський мільйонер Форд у «Народженні Велетня», учитель Калинович у виставі «Хазяїн» І.Карпенка- Карого. Ці вистави поставлені, в основному, представниками молодшого поко- ління березільської режисури.
Роман Черкашин працював актором у рідному театрі близько 25 років. У 1947 році йому було присвоєно звання заслуженого артиста УРСР. На жаль, проводити активну творчу діяльність заважали періодичні загострення туберкульозу.
Та, незважаючи на хворобу, актор вирізнявся моральною чистотою й вимогли- вістю до себе. Постійно розширював свій кругозір. Цікавився філософією, літературою, історією, психологією, логікою, математикою, поезією, живописом і театрознавством, багато читав. У найтяжчі, найсуворіші моменти свого життя черпав сили у нових, здавалося б, чудернацьких захопленнях. Так, наприкінці 1940-х ро- ків, під час загострення туберкульозу, ба- лансуючи між життям і смертю, Черкашин у санаторії береться за серйозне вивчення музичної гармонії...»
1951-го року Роман Черкашин розпочинає педагогічну роботу в Харківському театральному інституті (з 1963 – Харківський інститут мистецтв ім. І.Котлярев- ського). Викладає техніку сценічного мов- лення, пише спогади, наукові статті. Його перу належить серія підручників з техніки сценічного мовлення: «Художнє читан- ня: техніка та логіка мови», «Робота читця над художнім твором», «Виразне чи- тання», «Художнє слово на сцені», за якими й понині ведеться викладання у мистецьких навчальних закладах.
З початку 1950-х і до останніх років життя Роман Черкашин здійснював активну педагогічну діяльність. Своїм учням прищеплював високу сценічну культуру, художній смак, повагу до слова.