Про єднання стихій і традиції: яким було свято Купала до приходу християнства

Астрономічно сонцестояння припадає на 21 червня (на 20 у високосний рік). Тільки останні 100 років, після переходу українського суспільства на григоріанський календар, народ почав святкувати Купалу з 6 на 7 липня, дотримуючись церковного юліанського календаря. В 20 столітті цей календар відставав від астрономічного вже на 13 діб.

З введенням християнства на Русі церковники намагалися викорінити народні свята та традицію. Але це їм не вдалося: люди все одно на Різдво співали Колядки, на Великдень веснянки, а на Купалу співали купальських пісень і стрибали через вогонь. Тоді служителі християнського культу, відчувши своє безсилля, стали на шлях викривлення або підміни суті народних свят. Духовний і світоглядний зміст підміняли або релігійним церковним змістом або профанним. Про це розповідає жрець слов’янської традиції Велемир Бабіч з Тернопільщини.

«Велика кількість давніх народних свят мала назву по імені певного Бога. З приходом християнства ці назви були змінені на імена людей, яких визнавали святими. Так свято Купала християнська церква перетворила на День народження Іоанна Хрестителя. Але народ не хотів забувати традиції дідів-прадідів. І дуже швидко до назви свята додав складову Купала. Так з’явилася народна назва свята Івана Купала. Не дивлячись на церковний обряд, люди все одно розпалювали в цей день велике багаття, стрибали через вогонь, дівчата плели вінки та пускали їх на воду, пари йшли шукати квітку папороті», – оповідає далі Велемир.

Колесо обв’язували сухою травою і пускали через багаття у воду. Фото: з архіву родини Бабічів.

Чоловік разом із дружиною Світоладою тривалий час вивчає та систематизує, береже та примножує наші прадавні українські традиції.

«Українці здавна вчилися взаємодіяти з природою, енергіями в ній. Перш за все, вони шанували життєдайне Сонце, яке дає тепло, світло, сприяє появі на світ усього живого. Причому вшановують чотири його прояви – коли воно народжується, молодіє, стає зрілим та старим. У найдовший день у році Сонце-Купайло, або Семиярило змінює весняного попередника Ярила, щоб восени поступитися Сивояру. Вважається, що цього дня Сонце має найпотужнішу енергетику, сприяє росту жита, пшениці, інших життєдайних рослин, природа набуває від нього найбільшої сили. Саме цю силу і вшановували наші предки на свято Купала.

У сплетених для свята Купала віночків було різне особливе значення. Фото: з архіву родини Бабічів.

Проте не лише Сонце ставало об’єктом поклоніння й прославляння, але й його протилежна стихія – вода. Завдяки енергії Сонця в цю пору року вона набуває особливих властивостей – стає святою, живильною. Поєднання та взаємодію цих двох стихій, з якої народжується життя і прославляє свято Купала».

За словами Велемира, головним символом свята є купальський вогонь, як прояв потужнього літнього Сонця. Одними з атрибутів святкування є опудала Коструба та Марени. Їх робили з дерев’яних каркасів, які обмотували травами, одягали в старий одяг. «Коструб і Марена – уособлення цих двох стихій, а також чоловічого та жіночого початку. Під час обряду ці дві сили оспівують і вшановують. Навкруги Коструба водять хоровод парубки, вони закликають животворну та життєдайну силу від Сонця-Дажбога у прояві Купайла. Ця сила входить у чоловіче коло і в опудало Коструба.
Навкруги Марени водять свій хоровод дівчата. Вони просили наділити їх м’якістю, прийняттям, умінням, наче вода, згладжувати гострі кути у стосунках, бути мудрими, вміти взаємодіяти з чоловічим єством…».

Жінки й дівчата на Купала водили хоровод довкола опудала Марени. Фото: з архіву родини Бабічів.

Як стверджує рідновір, далі на святі має відбутися взаємодія двох стихій, чоловічої і жіночої енергетики для подальшого гармонійного життя. «У ході обрядових ігрищ дівчата повинні хитрощами викрасти Коструба та втопити його у воді, а хлопці – Марену, щоб спалити її на вогнищі. Це символізує поєднання стихій. Вогонь у цей час має найпотужнішу силу очищення. Тому бажано палити старий одяг, а разом з ним старі образи, хвороби тощо».

На Купала облаштовували й дерево життя, яке символізувало буяння всього живого. Ним могла бути велика гілка верби чи вишні. За прикрасу слугували кольорові стрічки, квіти, бублики… Називали таке дерево Купайлиця. «За командою діти або молодь поспішали до деревця та знімали з нього прикраси, ламали гілочки на удачу, щастя. Ці обереги несли додому та зберігали до наступного Купала, - розповідає Велемир. - Ближче до кінця самого обряду дерев’яне колесо, обмотане сухою травою, запалювали у вогні і пускали з горба у воду. Колесо, яке символізувало Сонце, котилося донизу та згасало у воді. Це обрядове дійство допомагало свідомості людей налаштуватися на те, що після Купала сонечко покотиться «згори», день буде ставати коротшим, аж допоки не порівняється з ніччю на осіннє рівнодення».

Жодне Купало не обходилося без традиційних віночків, які плели дівчата й жінки

«У цих вінків була різна мета, - пояснює жрець. - Дівчата, котрі хотіли знайти пару і створити сім’ю, йшли у луки та самі обирали символічні трави для нього. Пізно ввечері опускали їх на воду з піснями та чекали, чи принесе їм їхній вінок котрий парубок. Якщо буде їй милий, покладе йому на голову. Якщо ні – може ще раз спустити на воду… Віночки із запаленими свічками пускали на воду на знак вшанування померлих у роду та спомин про них. Були ще й оберегові вінки. На воду їх не пускали, а після святкування несли додому, вішали на стіну чи ставили на покутті. Вважалося, що вони приносять здоров’я, добробут у родини».

На Купала закликали щасливу долю, благополуччя, молили про здоров’я та добробут. Фото: з архіву родини Бабічів.

Велемир також повідав, що в найкоротшу купальську ніч було не прийнято лягати спати, бо вважалося, що можна проспати своє щастя, а вода набувала цілющих властивостей за тиждень до цієї ночі та була життєдайною ще тиждень після свята: «Різні магічні властивості приписували купальському вогнищу. Парубки, бажаючи показати свою силу, намагалися підкорити величезне полум’я. Сімейні пари стрибали через менше багаття, очищаючи свій шлюб від усіляких негараздів. Молодята, які хотіли заявити про свій намір одружитися, теж стрибали парами. Коли від Купальського вогню лишалися жевріючі вуглі, то бажаючі більшого очищення ходили по них босими ногами».

Купальський обряд проводять духовні провідники – волхви, жерці, відуни. «Після всіх обрядів у купальську ніч кожен вирішує, де провести її завершення. Закохані йдуть шукати цвіт папороті, щоб побути наодинці. Всі інші залишаються біля вогнища, співають пісень, розмовляють, чекали ранку, сходу купальського сонця, - веде далі Велемир. - Тоді громада збирається разом і молитвами зустрічає Сонце-Купайло. Вважалося, що Сонце з юнака Ярила перероджується в купальську ніч в зрілого мужа Купайла. 

Наостанок духовний провідник освячує вогнем воду і в водоймах, і в глечиках ту, яку принесли люди на свято. Цю воду тримали вдома для зцілення».

Велемир Бабіч зазначає, що найголовніша роль Купала – об’єднати громаду, наповнити людей еталонними проявами чоловічої і жіночої сили, допомогти їм відчути духовну єдність з божественним світом. «Наш традиційний світоглядпередбачає відповідальність, яку бере на себе людина. Відповідальність за стосунки з природою, Всесвітом, з людьми. А також розуміння того, що Бог – всередині кожного з нас. І людина, перш за все, є творцем свого світогляду. Збереження і відновлення прадавніх традицій – найкоротший та природний шлях до усвідомлення своєї природи, єдності з нею. Доєднатися до нашого сильного коріння, до свого роду – це не просто віра. Це – знання, які залишені нам у міфах, казках, піснях, традиціях, обрядах…»

До речі, 24 травня 2023 року Синод Православної Церкви України прийняв рішення перейти на новоюліанський календар з 1 вересня 2023 року. Така дата пов’язана з початком «нового року» за церковними канонами.Тепер всі народні традиційні свята повернуться на їх справжнє місце у календарі. Відтак, дата святкування Купала в Україні для християн теж зміститься. Наступного року відзначатимуть його 24 червня.

Читайте також: Факт в історії: пожежа в Домініканському костелі Кам’янця-Подільського