Чи можливо перемогти російську військову машину?

У той же час він добре розуміє, що на даний момент Україна, стараннями його ставлеників, слабка як ніколи і, якщо не напасти зараз, то другого шансу не буде.

Типова поведінка гієни – дужий але боягузливий звір нападає на жертву тільки тоді, коли впевниться, що та не в змозі дати йому відсіч. На даний момент українська армія поступається російській і чисельністю, і технічним оснащенням, і військовою підготовкою. Чи можливо в такій ситуації перемогти ворога, якщо він, попри усі норми міжнародного права, перетне кордон і перейде в наступ? МОЖЛИВО. Для цього нашому військовому керівництву необхідно усвідомити деякі особливості і діяти в потрібному напрямку не зволікаючи.

Перша особливість.

Американські вояки в степах України воювати не будуть. Дай боже щоб американці хоча б постачали нам зброю, надавали розвіддані і прикривали з повітря. А якщо наші західні союзники, керуючись своїми меркантильними інтересами, домовляться з Путлером за нашою спиною? Отже, за великим рахунком, Україні потрібно розраховувати лише на власні сили.

Друга особливість.

Військові операції Росії в Чечні, Грузії, Криму показали, що російські війська захоплюють територію супротивника за допомогою танків та мотопіхоти, яка пересувається на автомобілях і бронетранспортерах. Якщо просуванню танків та бронетранспортерів щось перешкоджає, підключаються авіація та важка артилерія. Отже, якщо українські військові знайдуть ефективний спосіб боротьби з танками і бронетранспортерами, просування російської армії по території України буде зупинене.

Третя особливість.

Степова частина південної та східної України ідеально підходить для боротьби з танками та бронетранспортерами противника. Хто хоч один раз прямував до північного узбережжя Чорного чи Азовського морів на автомобілі або на автобусі згадає, що на величезній території степ густо розмежований лісосмугами. Якщо у такій лісосмузі займе оборону піхотний взвод (чи відділення), то наступаючі російські танки і бронетранспортери будуть перед ним як на долоні. Кращу позицію для оборони важко навіть уявити. Отже, природні умови України сприяють обороні. Якщо українські військові цим скористаються, просування російської армії по території України буде зупинене.

Четверта особливість.

Добровільно взяти до рук зброю і захищати свою країну від російського агресора готові десятки тисяч українців. Добре відомо, що у будь-які часи і в будь-якій армії добровольці були стійкими бійцями, їх бойовий дух був надзвичайно високим.
Отже, в Україні є сила, яка бажає зупинити нахабного ворога і заради цього готова битися з ним до кінця. Якщо резервісти-добровольці будуть залучені військовим керівництвом України до оборони країни, просування російської армії по території України буде зупинене.

П’ята особливість.

Резервістів-добровольців треба використовувати максимально ефективно, а не як гарматне м’ясо. Оскільки резервісти-добровольці давно не тримали в руках зброї, або взагалі її ніколи не тримали, а часу для військових навчань обмаль, цілком очевидно, що довіряти їм танки, гармати чи навіть досить прості в управлінні бронетранспортери, навіть за їх наявності, немає сенсу. За кілька днів танком не оволодієш, а про те, щоб за кілька днів навчитися керувати літаком чи гелікоптером, не може бути й мови. Отже, добровольців потрібно озброїти зброєю, яка буде ефективною в бою і якою резервіст-доброволець зможе оволодіти за кілька днів.

Чи існує така зброя? Існує. Такою зброєю є ручний гранатомет РПГ-7 та ручні засоби боротьби з повітряними цілями типу «Оса» чи «Стінгер», користуватися якими можна навчитися навіть за один день навчань на полігоні. В порівнянні з іншою зброєю, навіть в порівнянні з автоматом, навчитися стріляти з гранатомета РПГ-7 досить просто. Цьому сприяють наявність оптичного прицілу, повна відсутність віддачі, простота заряджання та здійснення пострілу. Звичайно, за відсутності поспіху, одного дня навчань явно замало – навички стрільби повинні бути доведені до автоматизму. Однак, якщо регулярні частини не зможуть втримати агресора і російські танкові колони, майже не зустрічаючи опору, будуть просуватися по території України з крейсерською швидкістю 60-70 км на годину, часу на навчання не буде.

Тепер щодо тактики ведення бою. З урахуванням вищезазначених особливостей найефективнішим буде розміщення невеликих (взвод або навіть відділення) підрозділів резервістів-добровольців мало не у кожній лісосмузі. Крім автоматів, кулеметів та снайперських гвинтівок такий невеликий підрозділ обов’язково повинен бути озброєний кількома ручними гранатометами і кількома ручними засобами боротьби з повітряними цілями типу «Оса» чи «Стінгер».

Хочеться надіятися, що гранатометів та ручних засобів боротьби з повітряними цілями хоча б старого зразка на військових складах вдосталь. Якщо ж їх там немає, то треба прохати-вимагати їх у американців. Не думаю, що в ситуації, яка склалася, вони відмовляться надати нам таку дрібницю.

На деякій відстані від замаскованої позиції взвод (відділення) повинні чекати у лісосмузі замасковані позашляховики (не обов’язково воєнного зразка), які у разі необхідності допоможуть підрозділу максимально швидко покинути зону обстрілу чи передислокуватися на нову позицію.

Отже, невеликий, але добре озброєний підрозділ, маскується в лісосмузі і чекає. Коли російські танки та бронетранспортери, рухаючись по дорозі чи через поле, наближаються на відстань 400-500 метрів, робиться залп з гранатометів. Коли над лісосмугою будуть пролітати російські літаки чи гелікоптери, робиться залп зі «Стінгерів». Далі за обстановкою. Фантазувати не буду. Для того щоб не бути викритими ворожою розвідкою, міні-підрозділи повинні базуватися в найближчому селі і висуватися на підготовлені позиції лише у разі наближення ворога.

За вищезазначеної тактики ведення бою, біля кожної лісосмуги, тобто через кожні один-два кілометри, будуть чадіти димом кілька підбитих російських танків, бронетранспортерів чи автомобілів. Втративши вбитими перших сто вояків росіяни здивуються. Адже вони впевнені у тому, що українська армія ні на що не здатна, що після перших же пострілів українці будуть здаватися у їм полон. Втративши тисячу вояків росіяни злякаються, адже усвідомлять, що вони смертні, що на цій війні вбивають по справжньому, а помирати за путлерівську імперію в їхні плани не входить. Коли ж росіяни втратять десять тисяч вояків, то їх охопить жах і багатотисячна армія якщо не побіжить назад, то принаймі зупиниться. Якщо росіяни будуть прочісувати кожну лісосмугу, то просування уперед буде дуже повільним. Та й без значних втрат в живій силі не обійдеться. Знищувати артилерійським вогнем чи авіаційним ударом кожну лісосмугу росіяни не зможуть – на це не вистачить ані літаків, ані артилерійських установок. До того ж, ворожому вогню будуть протидіяти українська авіація та артилерія. Не зможуть росіяни спалювати все на своєму шляху і з іншої причини – цього не зрозуміють ні світова спільнота, ні власні (навіть зомбовані) громадяни.

Що потрібно робити, причому негайно?

Оголосити мобілізацію до збройних сил України усіх охочих. Критерій повинен бути лише один – фізична придатність. На даний же момент до лав збройних сил України та Національної гвардії фактично приймають лише тих добровольців, які бажають служити за контрактом. 

А як же бути тим, хто не хоче служити за контрактом, тобто – не хоче бути професійним військовим, але бажає захищати України зі зброєю в руках? А як бути тим чоловікам, яким на даний момент виповнилося більше 40 років? При цьому необхідно зазначити, що саме чоловіки у віці 40-55 років (у тому числі і я) отримали далеко не найгіршу військову підготовку в Радянській армії, багато з них були учасниками бойових дій. Резервісти-добровольці мають пройти інтенсивну місячну військову підготовку на військових полігонах. Такої підготовки досить для того щоб резервісти оволоділи зброєю і відчули себе бійцями. Через місяць аморфна людська маса перетворилася на справжні військові підрозділи.

Настання теплої пори року сприяє підготовці резервістів в умовах військового полігону. Якщо військово-політична обстановка буде спокійною, після закінчення місячного курсу підготовки резервісти-добровольці мають розпускатися по домівках, але вони будуть знати, що в найближчій військовій частині, до якої вони, у випадку оголошення мобілізації, зможуть прибути за кілька годин, зберігається їх особиста зброя.

За таких умов Добровольча резервна армія, разом регулярними частинами, стане основою боєздатної української армії, яка зможе дати відсіч російському чи будь-якому іншому агресору.

Що потрібно робити?

Діяти. Інакше втратимо Україну. 

Наступ російської військової машини на материкову частину України може розпочатися у будь-який момент, у зв’язку з чим військову підготовку резервістів-добровольців потрібно почати негайно.

Голівер Павло Володимирович

Належна українська інформаційна народна агенція