ye-logo.v1.2

Самостійно навколо світу. 10 речей, які мандрівнику слід зробити в Японії

Туризм 5560
Старовина і сучасність поряд
Старовина і сучасність поряд. Фото: Дани Окоманюк

Хмельничанка Дана Окоманюк розповіла, що Японія – країна ввічливих людей, надзвичайної пунктуальності і справжніх суші

 Після публікації інтерв'ю з Ганною Азаренко, де вона ділилася враженнями від Австралії, я познайомилася з ще однією хмельничанкою — Даною Окоманюк, яка зараз перебуває в Японії. Дана повідала свою цікаву історію, поділилася враженнями від країни та склала список речей, які має зробити кожен українець, потрапивши в країну сонця, що сходить...
- Дано, яким чином ви потрапили в Японію?
- Зізнатися чесно, подумки я була в Японії ще років так 15 тому. Для мене все почалося з того, як мене в першому класі посадили поруч з дівчинкою Мегумі з Кобе. Я з захопленням дивилася, як вона малює незвичайних мультяшних персонажів, згодом почала дивитися аніме і читати мангу (японські комікси). Пізніше зрозуміла, що Японія - це не тільки її анімація, а ще й надзвичайно глибока історія і культура. Почала читати японську літературу, дивитися кінематограф, захопилася не на жарт історією. Напевно, в 8 класі я зрозуміла, що відвідати Японію - одна з головних цілей мого життя. Мені знадобилося цілих 7 років, щоб втілити її. Закінчивши інституту міжнародних відносин Київського національного університету 1 липня 2016 року, я полетіла в Токіо.
- Ви зараз навчаєтеся в Японії, а де саме?
- Зараз я навчаюся в мовній школі ISI Language College. Цей етап мені необхідний перед вступом в японський університет. Адже, хоча в країні багато можливостей англомовних програм, я хочу навчатися на японській мові.

У Токійському районі Одайба.

- Чи складно українцям отримати візу? Скільки вона коштує і які документи необхідні?
- Вкрай складно. Особливо якщо ви - дівчина. Навіть є такий спеціальний термін «японська дружина», чи то пак, дівчина, яка відкриває візу (зазвичай короткострокову) і відправляється в країну в пошуках нареченого. Питання викликає навіть така мета поїздки, як навчання. Ви собі не уявляєте, скільки разів я писала твір: «Мета моєї поїздки в Японію», спочатку кілька разів для мовної школи, потім для міністерства юстиції Японії, а потім вже безпосередньо під час заповнення бланків на отримання самої візи.
Але навіть якщо відкинути це в бік, то слід зазначити, що готуватися до поїзки потрібно хоча б за рік. Перш за все, необхідно зібрати вражаючий список документів для мовної школи. Все, починаючи від вашої детальної біографії, довідки з місця вашої роботи або ваших спонсорів (їх може бути декілька) і довідки про доходи (не менш, ніж 120 000 ієн на місяць, тобто, близько 1200 $), банківського рахунку, на якому більше 15 000 $ і так далі. Це все потрібно перекласти англійською, відсканувати, надіслати на електронну поштову скриньку школи і чекати. Якщо мовна школа схвалює - ви надсилаєте документи поштою, де школа, при отриманні, перенаправляє їх в міністерство юстиції Японії. Там ваші документи перевіряють (аж до того, що дзвонять в університет і вам на роботу), і якщо все добре, видають вам Certificate of Eligibility - по суті, сертифікат, який свідчить, що ви «придатні для в'їзду» до Японії. Далі ви йдете з ним і з документами в посольство, де заповнюєте бланки і чекаєте тиждень. Якщо я не помиляюся, за саму візу не доводилося платити нічого.

Токіо з висоти пташиного польоту.

- Що вас найбільше вражає в місцевому менталітеті?
- Перш за все, варто сказати, що мене дивує ступінь взаємної поваги і розуміння. Жодного разу, перебуваючи вже чотири місяці в Японії, я не чула ні від кого хамства, якогось поганого слова або навіть елементарної грубості, на кшталт: «Ей, дивись куди ти йдеш!». У японців, в буквальному сенсі, культ ввічливості. Ви в магазині хочете купити щось, але не дуже володієте японською, щоб пояснити продавцеві, що вам потрібно? Не біда - продавець згадає про свого шкільного друга, який навчався п'ять років в Америці, набере його і попросить за нього вам все пояснити. Ви загубилися? Теж не біда: до вас підійдуть самі, побачивши ваше розгублене обличчя, візьмуть за руку і відведуть куди потрібно...

У найпрестижнішому та найдорожчому районі Токіо - Гінза.

Це, до речі, нагадало мені про одну ситуацію. Як тільки я приїхала в Японію, у мене деякий час не було японської сім-карти, а з її відсутністю, відповідно, не було і Google Maps, який не раз рятував мене з моїм топографічним кретинізмом. Так ось. Приїхала я на потрібну станцію (для того, щоб як раз купити сімку), заздалегідь зберігши скріншоти мого передбачуваного маршруту на телефон. Все йшло добре перших хвилин 10, а потім я загубилася. Набравшись сміливості, я підійшла до першого перехожого японця, до чоловіка, якому на вигляд було близько 55-60 років, і попросила показати потрібний напрямок. Чоловік хвилин 5 стояв мовчки і думав. Після цього попросив піти за ним. Все, що відбулося далі мене шокувало. Ми завернули за перехрестя, підійшли до якогось будинку, де він подзвонив по телефону. Спустилася жінка, якій він пояснив всю ситуацію: ось, мовляв, іноземка, загубилася, шукає такий-то магазин, я, правда, не пам'ятаю точно, де він знаходиться, чи не підкажеш? Жінка розблокувала свій смартфон, відкрила карту, показала точну локацію магазину. Після чого чоловік сказав мені: «Ходімо!» Всю дорогу до магазину він розпитував мене, звідки я, чи вперше я в Японії, чи подобається мені тут і так далі. Загалом, підсумок такий: чоловік довів мене до дверей самого магазину, вибачився (!), що йому довелося підключати своїх колег до пошуку цього місця, що він дуже шкодує (!), що відняв мій час, вклонився мені тричі і сказав з сильним японським акцентом: «до побачення!» А до магазину, між іншим, ми йшли близько 20 хвилин. Людина витратила 20 хвилин свого часу після роботи, напевно втомлена, для того, щоб провести нещасну іноземку до магазину мобільного зв'язку...

У храмах люди залишаються свої побажання.

Ще кілька моментів, які вражають в Японії:
- Безпека. Ви можете спокійно залишати свої речі в парку, йти, приходити за годину і побачите їх на тому ж місці (злочинність в Японії критично мінімальна).
- Пунктуальність. Якщо написано, що поїзд буде об 11:11, він буде рівно об 11:11.
- Логістика. Те, що дає мені найбільше задоволення - це японський громадський транспорт. Швидкий, комфортний і надійний.
- Як вам японська їжа?
- Японська кухня - одна з небагатьох світових кухонь, яка має статус культурної спадщини ЮНЕСКО і охороняється цією ж організацією. Можна припустити, що особливе в ній щось є. Якщо говорити про моєму смаку, то я просто в захваті від якіторі, удона, соби, усіх видів десертів і випічки. Але, якщо бути дуже чесною, то кухня трохи жирнувата, страви переважно смажені.

У Токіо є власна статуя Свободи.

- Чи дійсно там їдять суші всюди і чи відрізняються вони від українських?
- Для японців суші, як для нас хліб. Неможливо і дня уявити без шматочка. Не буду довго тримати інтригу і скажу відразу - суші абсолютно інші на смак. Навіть найбанальніші, суші з огірком (мої улюблені) мають зовсім інший смак. Самі ж японці пояснюють це тим, що завжди використовують лише свіжу рибу і рис японського виробництва (країна на 100% забезпечує себе рисом). В Україні ж можуть використати свіжозаморожену рибу (що викликає бурхливу реакцію у японців), а рис ми переважно імпортуємо з Індії або В'єтнаму.

На пляжі в Камакурі, який славиться кольором піску.

- Чи встигли ви поподорожувати країною? Що вам запам'яталося?
- Встигла, але поки не дуже глобально - через навчання поки немає часу подорожувати далі, ніж на 200 кілометрів. Встигла відвідати всі прилеглі до Токіо префектури - Сайтаму, Ібаракі, Чібу і Канагаву (всі префектури знаходяться десь в годині їзди на поїзді від Токіо). Але найбільше, мабуть, поки вразила Канагава, а саме — міста Йокогама і Камакура. Потрапила я до Йокогами, не випадково, а щоб подивитися на найбільший фестиваль феєрверків в Японії. Протягом двох з половиною годин безперервно можна було спостерігати за цим дійством.
А Камакура — одне з найдавніших місто в Японії і саме тут розташовується відома мідна статуя Будди. І ще місто розташовується біля океану і славиться кольором свого піску.

Храми в Камарурі.

- Чи знають японці масово англійську? Чи будуть проблеми із порозумінням у тих, хто не володіє японською?
- Всупереч поширеній думці - ні, не знають. Японці володіють англійською набагато гірше, ніж у нас, в Україні. Я, зізнаюся, навіть не знаю, з якою їх країною порівняти - вони в цьому плані унікальні. Дуже складно їм дається англійська, хоч і зустрічається всюди: на всіляких вивісках, знаках, оголошеннях. Будьте впевнені: в Японії на станціях ви не заблукаєте. Англійська дублюється всюди. Навіть в найвіддаленіших від центру Токіо станціях. У готелях ж завжди можна зустріти англомовний персонал. Він нині дуже цінуються, так як Японія готується прийняти дуже багато туристів в 2020 році (тут пройдуть літні олімпійські ігри). У ресторанах справи зі спілкуванням будуть гіршими, хоча практично у всіх закладах є меню англійською, тому замовлення можна спокійно зробити.

  

Національний центр мистецтв. Виставка Сальвадора Далі.

- Які 10 речей ви б порадили українцю зробити в Японії?
- Ось вони (з великим ухилом на Токіо):
1) Перш за все, відвідати такі міста як: Токіо, Осака, Кіото, Нара і Кобе (обов'язково покататися на сінкансені — найшвидшому потязі у світі).
2) Відправитися підкорювати такі райони Токіо як: Шибуя, Акіхабара, Гінза і Одайба.
3) Перебуваючи в районі Одайба, сфотографуватися з японською статуєю свободи і прокотитися по лінії Юрікамоме (Yurikamome) вночі. Гарантую, що вид з поїзда ви не забудете ніколи.
4) Відвідати cat-cafe, owl-cafe, robot-cafe та інші види «cafe», які тільки можливі.
5) Піднятися на Tokyo Skytree. Бажано вночі, десь до 11 години вечора. Перед цим обов'язково прокотитися на кораблі до храму Сенсо-дзи, який розташовується в тому ж районі (Асакуса).
6) Якщо зможете - приїжджаєте в Японію або навесні, або восени. Період цвітіння сакури і період, коли червоніють момідзи (японські клени) - мало не національне свято.

  

В Японії багато прозорих парасольок. Буддійські монахи.

7) Сядьте на лінію Яманоте (славиться тим, що вона «вічна») і катайтеся по колу. Просто вийдете потім на наступній станції, від якої ви зайшли, щоб вийшла мінімальна вартість проїзду.
8) Підкоріть Фудзі-Сан (Фудзіяму)! Але маєте на увазі, що ви це зможете зробити тільки влітку-восени. Перебуваючи в околицях, можете на свій страх і ризик відвідати моторошний ліс для самогубців (не для людей зі слабкими нервами).
9) Найкращий спосіб сподобатися японцеві — пригостити його випивкою! Відправляйтеся в найменші і найзатишніші місця на Шиндзюку Голден Гай.
10) Завжди носіть з собою зарядний блок. Тут стільки красивих місць, що акумулятора може вистачити лише на кілька годин. І ще - обов'язково зробіть собі тимчасову сім-карту в аеропорту, якщо ви приїхали як турист. Тоді не доведеться, як я, червоніти і просити перехожих допомогти з маршрутом.

Затишний японський бар.

Дивіться більше фотографій Дани Окоманюк з японії на її аккаунті в Інстаграм www.instagram.com/damnyeah

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую