Подорожуємо Хмельниччиною: Старокостянтинів – князева криниця, що врятувала місто, а нині зцілює людей

Старокостянтинів – одне з тих міст, яке не втомлюється дивувати подорожніх. І щоразу, відвідуючи його, здавалося б, знаючи чи не всі його історичні «родзинки», знову відкриваєш для себе щось нове. Місто – легенд – що й казати!

Старокостянтинів боронив навіть вітер

Охочих до розповідей про дивовижні скарби старокостянтинівцям є чим здивувати. Чого лише варта легенда про золоту корону кримського хана, котра лежить десь на дні Случа. Багатьом ввижався блиск тих дорогоцінностей, але знайти бодай один коштовних камінець нікому так і не вдалося. Кажуть, якось до Старокостянтинова підступило татарське військо. Кримський хан розкинув шатро на правому березі Случа, вирядився в дорогі шати, одяг коштовну корону, взяв дорогі подарунки, сів у човен і поплив назустріч із князем Острозьким. Думав хитрістю приспати його пильність. А князь вже чекав свого гостя-ворога, виглядав…

Кажуть тут шалений вітер зірвав з голови хана корону

Коли човен був уже серед річки, раптом зірвався вітер, підняв високу хвилю, заважаючи гребти. Злякалися татари, наполохався й хан, схопився з місця, аж тут шалений вітер зірвав з його голови корону й кинув у річку. Ледь живими тоді дістались татари берега. І тієї ж миті вщух вітер, заспокоїлися води непокірного Случа. А татари відступили, побоюючись невідомої їм сили, що захищала Старокостянтинів.

Стіни замку і досі міцні та величні

На п’ятнадцятому метрі задзюрчало джерело

Безліч легенд бережуть в собі стіни й місцевого замку – резиденції князів Острозьких, зведеній на мисі, де зливаються Случ та Ікопоть, у ХVI столітті. Одна з легенд – про колодязь, викопаний у самому замку.

Будували замок на віки  

Старовина на кожному кроці

«Оскільки нашим краєм проходив «Чорний шлях», тож цей замок було збудовано, щоб зупиняти ворога, - розповідає Світлана Орлова, провідний науковий співробітник історико-культурного центру-музею «Старий Костянтинів». – І якщо під час ворожих штурмів у війська проблем з харчами не було, то з питною водою – часом було сутужно. Під час одного з нападів, ворог тримав в облозі замок-фортецю місяць. Запаси води закінчувалися, у людей почалася паніка. Князь Острозький тоді палко молився, просивши Бога, щоб той послав порятунок. І наснився йому дивний сон, що під замком є могутнє джерело. Наказав князь копати в тому місті, на яке йому уві сні вказала Божа Матір. Копали п’ять метрів, десять… Нема води… І це при тому, що поруч із замком річка тече, низовина. Та князь не втрачав надії. І на п’ятнадцятому метрі задзюрчало джерело. За легендою, напоїв князь військо цілющою водою і вже ніяка облога місту була не страшна».

Тут часом знімають кіно

Князеву криницю і нині можна побачити тут, у замку, і навіть скуштувати студеної водиці. Під мурованим склепінням замкових коридорів вона виглядає дещо незвично, адже криниці ми, зазвичай, бачимо лише на вулицях.

Князева криниця, що зцілює

«Вода хоч холодна, але горло від неї ніколи не болить, – пригощає Світлана Орлова. – І діти п’ють її, і дорослі. В радянські часи колодязь був захаращений, але потім його розчистили і нині ми беремо тут воду. А вода, кажуть старожили, у цій криниці цілюща. За переказами, у місцевого дяка на епілепсію хворіла донька. Пів року він набирав воду з цієї криниці, напував нею дитину та вмивав обличчя. І сталося диво – дитина одужала. Ще раз щодо цілющих властивостей цієї води я переконалася зовсім нещодавно. Моя знайома, знаючи що я тут працюю, на свята просила мене набрати води й давала її своїй доньці, котра заїкалася. І що б ви думали? Через пів року заїкуватість зникла, а дитина стала спокійною. Тож вірити легендам чи ні – вибір за кожним з нас».

Сучасна стилізація князівських покоїв